#я_читаю Сара Пеннер, «Зникнення аптекарки»Лондон XVIII століття й Лондон у наші дні. Дві історії, що в’ються отруйними парами від минулого до сьогодення. Дві жінки, яких зрадили, але їхні дії — зовсім різні й водночас дивно схожі.Одна — аптекарка, яка допомагає виключно жінкам і виключно у справах убивства. Її мистецтво створювати отрути вражає витонченістю, продуманістю та секретністю. Вона не просто змішує інгредієнти — вона відновлює справедливість у світі, де жінкам її ніхто не гарантує.Інша — сучасна жінка, яка колись відклала свої амбіції й мрії, обравши шлюб. А отримавши зраду, змушена подивитися на себе і своє життя по-новому. Її історія про повернення до себе.Мені дуже сподобалося це переплетення доль — жіноча лють, біль, пошук сили. У книзі є моменти, які могли б змусити заплакати або відчути, як серце гупає у скронях. Є сцени, що здатні боляче зачепити.Але мені трохи не вистачило напруги. Здавалося, що авторка в якийсь момент нас пожаліла й не докрутила переживання до краю.Можливо, це на краще, бо після слова «Кінець» нічого не розбивається всередині. Залишається лише післясмак — тихий та трохи гіркий.