Усіх з прийдешнім Новим Роком! ☕️ #50різдвянихвправ🕯 День 31–32. Спостереження ялинкиЯк же жарко в цій квартирі. Усі мої голочки вже повисихали, і я дедалі частіше впускаю кульки. Добре, що ці люди додумалися повісити знизу ті, що не б’ються. Ненавиджу звук розбитого скла. А ще цей клятий собака. Чого він постійно лазить підо мною, хитаючи мої тендітні гілочки? Кожен його дотик — справжній голкопад. Він дуже необережний. О! Та що ж це таке?! Знову несуть стіл у залу. Будуть їсти в мене на очах. Тільки тиждень тому сиділи переді мною й нахваляли страви — а про мене й не згадали. А якщо й згадають, то лише обговорюючи іграшки. Я для них просто вішак. Ох, життя-буття… Мені б зараз назад у ліс. Ловити перші прохолодні сніжинки гілочками. Гойдатися в такт вітру й потопати в снігу, а не в гірляндах. Я так люблю милуватися першим снігом на собі — він кутає мене, ніби шубка, зіткана з тисячі заморожених кристаликів найрізноманітнішої форми. У ній ти — королева. А тут, у прикрасах, я радше голлівудська красуня. Теж непогано, якщо любиш таке світське життя. А це ще що?! Що вони мені пхають під низ?! Лісовий боже… Та що ж це таке. Гей! Обережніше з коробками! Ну от, ще одну гілочку заламали. Стільки подарунків, що всі й не влазять мені. І хто придумав дати собаці такого великого м’яча? Він же знесе мене на своєму шляху. Фух. Це точно востаннє, що треба перетерпіти. Сьогоднішня ніч — і все. Далі спокійне життя. А потім… потім переродження. І новий шлях