Canal я_тут_пишу - @tetiana_kozelska - №384
Доброго недільного ранку, сьогодні у нас #замальовка_вихідного_дняЯ написала її вчора на зустрічі з дівчатами письменницями. Ми сиділи у Дніпропетровській Обласній Універсальній Науковій Бібліотеці та просто писали годину, можливо саме оточення книжок вплинуло на мене й текст вийшов про подумати ❤️З першим промінням сонця завжди хочеться якнайшвидше скинути з себе той зимовий шар утеплення. Від нього плечі ніби загрубіли, втратили чутливість і перетворилися на дерев’яні вішаки. Коли повітря стає теплішим, усе змінюється. Ось на ній вже легенька шкірянка, а на ногах — білі кросівки. У волоссі гуляє вітерець, бо його вже не стискає шапка з флісовою підкладкою. Навіть шкіра ніби оживає й відчуває інакше.День за днем її плечі розправляються, і з кожним доторком — особливо, коли торкається він — усе тіло відгукується. Його руки значно більші — вони буквально охоплюють її всю. Але інколи він доторкається лише кінчиками пальців, ніби перебирає струни її чуттєвості.Навіть коли її постать має ледь схилений вигляд — чи то від втоми, чи просто вона дозволяє собі не контролювати тіло, хай тримається як хоче — він обов’язково це помітить. Не щоб засудити, а щоб дати їй трішки більше сили від себе.Вона часто подумки запитує: чому його доторк такий цілющий? Саме той, що нічого не вимагає навзаєм. Просто лагідна, ніжна взаємодія. Може, так і працює кохання? А може, так влаштована вона сама? Ніби сонячна батарея — тільки заряджається не світлом, а ніжністю, ласкою, теплом стосунків. І потім живиться цим сама — і наповнює ним його.Такий собі акумулятор для душі. І це явно діє — принаймні, на ментальне здоров’я. А воно вже впливає й на фізичний стан. Замкнуте коло. Як каблучка на її пальці — та сама, що він одягнув їй рік тому. Вона нічого кардинально не змінила. Але ніби підтвердила: вони у спільному, замкненому просторі.І поки він гладить її волосся, вона ніяк не може викинути з голови одну думку:а що, якщо цей простір — справді для неї?
105
25-03-23 07:48