Прокинулась о 6 ранку, що для мене взагалі не властиво... Чула як за вікном тихо гуде вітер, наповнюючи кімнату свіжим прохолодним повітрям, трохи хитаючи занавіску. Одинокий спів горлиці... який часто чула у бабусі на Запоріжжі... Я відчувала тонкі вібрації в тілі і те що мені чогось хочеться, але я не знаю точно чого. Чогось такого ... особливого... чогось... Цього разу я відчуваю початок літа якось особливо... Русалії. Русальський тиждень. Багато зелені, свіжості, молодості. Ще нема спеки, сухості... Все навколо таке свіже, просочене вібрацією молодого літа… літа, яке тільки народжується з весни. І мені дуже чогось хочеться. Але чого? Полізла в інтернет дивитись, які зараз є події, фестивалі, ініціативи. І найбільше відгукувались саме формати літніх кемпів. Але я зараз нікуди не поїду... бо щойно з тривалого ретриту, тож є купа справ, поточність, яку не можна відмінити... І при цьому мені конче потрібний саме зараз якийсь особливий літній простір,, вхід у літо…з танцями, зеленими святами, свіжим повітрям, живим спілкуванням, творчістю, розкриттям нового. Дещо таке, що допоможе: — прислухатись до літа,— до міста,— до себе,— до того, куди мене насправді зараз кличе життя. Я закрила інтернет і почала просто виписувати: чого ж мені хочеться? І зрозуміла цікаву річ. Мені хочеться не “втекти кудись”. А вповільнитись всередині того що є зараз. Дати собі можливість синхронізуватись із початком літа. Зняти шори буденності. Роздивитись простір навколо. Побачити нові сенси там, де я є. І при цьому не випадати зі свого поточного життя та справ. Бо воно теж зараз важливе. І тут до мене прийшла думка… А що як той самий потрібний мені зелений творчий кемп створити тут і зараз? Тут де я є. Прямо посеред повних задач буднів... У своєму дворі. У своєму тілі. У своєму літі. М’який зелений арт-кемп: з невеликими живими практиками, цікавими творчими завданнями, танцями, активацією прани inner dance, обміном фото й досвідом, прожити разом нові ролі, ритми, які підкажуть наприклад метафоричні карти. Застосувати трохи йоги одягу, йоги смаку... ммм😊

Маленькі острівці живого контакту з зеленими святами, з літом, собою, людьми серед звичайного життя. Не просто так ці свята є в нашій культурі. Не просто розваги чи забавки. Етнічні свята допомагають синхронізовуватись з поточними енергіями року. Кожна пора, як ріка... що рушить потоком енергії. Ми перебуваємо в цих енергіях, але часто не синхронізуємось... не відчуваємо і рушимо кудись... може і проти потоку навіть, може десь буксуємо... а етнічні свята це як трансформаційні входи в поточні енергії, щоб ми могли використовувати їх максимально потужно для свого розвитку, життя, щастя. І от сиджу та думаю… я точно маю це зробити. А хто хотів би піти в такий досвід зі мною? Наприклад 7 денний Зелений арт-кемп онлайн? Танець, активація енергій, творчі завдання, спілкування (до речі це можуть бути теми для свіжих цікавих сторіс у вашому акаунті)Кому цікаво? Кому це зараз співзвучно, відгукується? Напишіть в коментарях.