Я вже в ретриті, але цей пост відкладеним для вас🌷

Нещодавно отримала пропозицію подивитись старий, але дуже крутий фільм про в’язницю 😳))Мене це взагалі не надихало. Але я подумала: «Добре, подивлюсь, раз мене запрошують». І фільм справді мене вразив… Та найголовніше відкриття прийшло наступного дня, коли сюжет раптом розкрився, як знак. Мені стало абсолютно очевидно: Енді в цій історії — це Лама, Янгол. Який прийшов до Реда в одне з найбільш безнадійних місць — у в’язницю, де той відбував довічне покарання. Спочатку наче просто вязень, не сильно-то примітний, не сильно-то вражаючий. Він наче такий як всі - злочинець, в'язень... тут у в'язниці, зовсім поруч... Дихає, порається з побутом, страждає... Але вся велич і краса цієї фігури розкривається поступово. Він поступово, майже непомітно, тонко навчає... приваблює увагу, зігріває серця... Показує маленькі й великі чудеса:стійкість, щедрість, уміння створювати багатство з нічого, користуватись своїми здібностями в будь-якій ситуації, навіть там де здавалося б це нікому не треба... проявляє і показує силу доброти, свободу духу… І зрештою — шлях до звільнення. А фінальний кадр — човен на березі океану Блаженства — це вершина вчення, яке пройшло через усе життя.

🤩

І ще мене вразили типи даяння, які проявляє Енді, — це чиста форма служіння:мудрість, любов, матеріальна допомога, передача знань. Наступна приголомшлива річ - безнадійна стіна... яку неможна виломати і втекти... але можна кодувати 20 років, щодня потрохи, але постійно. І одного разу діра буде достатньої щоби втекти...

😳 вона справді буде достатньої. Тож "лупайте цю скелю"---А потім я пригадала свій перший досвід "онлайн-зустрічі" з моїми Ламами.

Це було якесь відео на Facebook — оголошення, що зараз буде лекція. По залі шли двоє людей: висока світловолоса жінка й чоловік. Вони просто йшли, але серед студентів відчувалося шанування, глибока повага… немов вони бачили щось більше, ніж просто викладачів. Я тоді подумала:«Ну добре, цікаві люди. Хороші вчителі. Але я ж багато класних вчителів мала…»А потім… Потім поступово, місяць за місяцем щось в мені змінювалось... Бо ті знання — це найкраще, що я отримала в цьому житті. Я досі з глибочезною, до сліз, вдячністю думаю про те, що Лами прийшли в моє життя. Що вони приїхали в мою країну. Що Геше Майкл направив свого учня в Україну. І що учень — послухався. Іноді мене пробирає холодом:а що, якби цього не сталося? Що, якби Геше Ла нікого не направив? Що, якби учень подумав: «Дивно їхати в країну, мову якої не знаю… людей не знаю… учнів мало… навіщо напружуватись?»Від однієї думки стає страшно. Але Лама Пітер приїхав і почав викладати... Своїм прикладом показуючи інший спосіб жити, творити, думати... Так само як і Енді до в'язнія Шоушенка... він дарував тепло, знання, турботу, розкривав серце... і я ставала краще, все більш кращі якості почали квітути всередині мене... завдяки Ламі, який прийшов в мою країну, прийшов до мене 🌷🙏 ---А тепер — головне, про що ще для мене ця стрічка 👇👇👇

У певний момент кожен із нас зустрічає свого Енді — свого Янгола, свого Ламу.Того, хто заходить у нашу «в’язницю» — маленьку чи велику — і показує шлях до свободи.

А з іншого боку — коли ми практикуємо й вивчаємо шлях,ми самі поступово стаємо такими Енді для інших. Для когось, хто зараз стоїть у темряві. Для когось, хто не вірить у себе. Для когось, хто чекає знаку.Яка це неймовірна вдача зустріти свого Янгола…і поступово навчитися бути Янголом для когось іншого.