Це дратує, і от чому.Далі я процитую пост літературної критикині Ганни Улюри. Вона писала про цю книжку ще тоді, коли вона була у короткому списку.«У короткому списку цьогорічного Букера є один роман, від якого око смикається. І це при тому, що в довгому списку є стільки згадок про російську культуру, що до короткого око мало б і звикнути. В книжці про Лівію, наприклад. Чи от, скажімо, в книжці про Полінезію буде чувак-протагоніст – фанат Фьодорова, того самого, що воскресіння мерців, того самого, що один із китів руського миру. Але оцейво перебило всі ставки. І мені треба покричати, складіть мені компанію.Samantha Harvey. Orbital.Місія в космосі на дев'ять місяців. На орбіті — шестеро астронавтів. Ліричний відступ оповідача: вони – ніби мікромодель людства, розбіжності і відстані між ним в космосі стираються, вони начебто родина, не та, яку можеш обирати, але та, з якою вчишся ідентифікуватися. Італієць, американець, британка, японка, два росіянина. Уже в першій спільній розмові американець розкаже японці про свою подорож до Хіросіми, та скаже, що американські християни розповзлися по всій землі, росіяни пообіцяють, що струсять з землі цю заразу… всі розбіжності в космосі зникають, і в ілюмінаторі – матінка-Земля. Метафора прозора: Земля виношує і родить нове людство. І тільки дуже шкода, що в космос відлетіли лише два росіянина. І то не навіки. Японка буде згадувати, що в бомбардуванні Нагасакі загинула її бабця, а потім вся родина довго хворіла. І матір, яка от щойно померла, померла, поки донька на орбіті, загинула від задавлених наслідків тієї травми. Аналогічним спогадом – глибоко травматичним – поділиться один із росіянців. Вгадали уже, що травмувало його так же, як ядерна бомба японку? Конечно, розвал Союзу. Він згадує, як дідусь розказував, що росіянці були на Місяці першими і навіть залишали там коробку цукерок «Корівка», яку Антоші треба забрати, поки піндоси не відібрали, а ще Антоша возить із собою фото останнього радянського космонавта. І хаває борщ, бо то годує Росія-матушка. І лахає, що на станції для росіян – окремий туалет. З цього регочуть всі на орбіті: бо на Землі висувають якісь ноти і не розуміють, що вони ці шестеро – неподільні, вони єдине ціле, їхня ота ваша дипломатія не стосується. «Ми існуємо тому, що нас не можна роз’єднати» (с). З чого виникла та дипломатична криза – ані слова. Коли вони пролітають над різними частинами планети, нам їх описують. Різні-різні частинки. Буде навіть довгі кілька речень про осяйну Москву, яка миготить вогниками прямо в космос. України нема. Є якась Східна Європа, яка межує з Росією. І за Румунією починається Москва. Командир місії – росіянин.Ні, вони не розбилися і не згоріли у фіналі. На землі починається тайфун. Екіпаж на орбіті готується до висадки на Місяць.Голуби миру. В вакуумі».