пустота і амбіції. певно, це те, з чим асоціюватиметься в мене образ Степана Радченка, який приїздить із села до Києва на навчання.25-річний парубок, сповнений фізичних сил і енергії, стелепний і навіть працьовитий. але виявляється достоту егоїстичним! якимось самоцентричним до глупості і до моєї читацької оскоми.—увесь роман Підмогильного — про глибоке внутрішнє нашого головного героя і певну долю зовнішнього, відтвореного в дусі й ритмі великого міста.текст дуже класний: щільний, хльосткий і, певно, буде ок сказати — динамічний. оскільки я з фанатів психологічної прози, де читачеві дозволено під мікроскопом спостерігати за внутрішніми суперечностями, конфліктами й переживаннями героїв, «Місто» мені дуже сподобалось. а ще більше тим, що персонаж, за яким дозволено підглядати, — якийсь ніби нетиповий для більшості художніх книжок, які я читала.довгий час не могла збагнути, яким він мені видається:— цікавим? чи нудним?— знайомим? чи все ж чужим? — зрозумілим? чи недосяжним?— чому попри його неприємні риси я відчуваю до нього певне співрозуміння?— як багато степанів радченків я знаю?— а в мені є степан радченко? якою мірою чи в яких проявах?це, власне, найцінніше в книжках — наявність імпульсу для питань і пошуку відповідей в собі. тож із цього боку роман крутий!з іншого, мене часом спантеличувала пишність описів міських пейзажів. якимись недоречними вони мені здавались. аж надто модерне змалювання людських пристрастей не клеїлося у мене в гармонійну картинку разом із суперпоетичними зображеннями зовнішнього світу.але зараз, після прочитання, думаю, це і є той самий вдалий спосіб передати дисгармонію, в якій наш Степан перебуває у глобальній перспективі свого руху. саме так — на контрасті з містом — і підкреслюється розхитаність натури героя, чи то втрата, чи то його не спроможність набути цілісності характеру і світогляду.місто тут, до речі, теж повноцінний персонаж роману. зі своїм норовом, правилами, закономірностями. і можливо, дещо дивним буде сказати, але місто має свій голос і право підважувати, чи годен Степан Радченко, або хто інший, пристати тут берега.ось так виходить, і з цього ракурсу роман мені здався теж топ.певна, книжкові клуби за цією книжкою можуть бути запеклими!читали «Місто» Підмогильного?