будь-яка бесіда (особиста, робоча, побутова, ще якась) — це по суті перемовини.✏️раніше (на жаль, і досі для багатьох людей) перемовини — це щось на зразок «якщо я зараз визнаю, що ти правий, я програю». або «якщо я визнаю зараз, що ти маєш рацію, я викажу свою слабкість / неосвіченість / підставте своє».насправді ж сучасні дослідження спілкування показують, а всілякі дипломати вищих рівнів підтверджують, що перемовини — це готовність шукати спільні взаємовигідні точки, попри розбіжності і навіть попри те, що ці точки не на 100% влаштовують сторони — «концепція виграшу обох сторін».✏️у будь-якій розмові є ще й тихі перемовини. тобто неословлений процес пошуку консенсусів у правилах спілкування між конкретними людьми в цей момент. умовно, не перебивати співрозмовника не є універсальним правилом спілкування завжди і для всіх. і часто про це в комунікації не проговорюється. це тестується. в прямому сенсі хтось зі співрозмовників просто має перебити іншого, аби таким чином перевірити, чи конкретно в цій розмові, у цих перемовинах — це ок. або заперечення думки іншого — так само, це не є правило комунікації за замовчуванням. it depends, кажуть англійці.✏️ми маємо 2 логіки (способи) спілкування, які маємо обрати (знову ж таки, обрати означає зрозуміти практично без зайвих пояснень) на початку перемовин, аби вони вдались:1) логіка втрат і зисків.2) логіка подібності.простими словами,1) коли говоримо одне з одним мовою чітких аргументів, фактів, аналізу, статистики, тощо.2) коли обираємо спілкування історіями, цінностями, емпатією і тд.такі вони, «Суперкомунікатори» Чарльза Дюгіґґа до 80 сторінки. загалом речі базові. але структуровано й послідовно викладені. подобається.дуже цікаво пізнати усю теорію і спробувати побачити, наскільки вона на практиці юзабельна.