Продовження теми про Коноплянникова з Південноукраїнська, гуманітарку, суд і головне питанняНайбільш цинічна частина цієї історії — гуманітарна допомога для ЗСУ.Вирок Южноукраїнського міського суду у справі №486/1284/24 уже офіційно зафіксував: транспортні засоби були ввезені в Україну як гуманітарні — без мита й податків, з чітким цільовим призначенням для оборони держави.Але замість безоплатної передачі військовим техніка пройшла через комерційний ланцюг і була продана виконавчому комітету міської ради за бюджетні кошти.Лише в одному з епізодів громада втратила 1 885 000 гривень.Формально вирок стосується конкретної посадової особи, відповідальної за закупівлі. Але сама схема виглядає знайомою:гуманітарний транспорт → «своя» фірма → бюджетна закупівля → завищена ціна.На фоні інших закупівель — позашляховиків, пікапів, вантажівок — це вже не виглядає як випадковий збій. Повторюваність рішень, відсутність конкуренції, а також кадрові й корпоративні зв’язки між фігурантами Коноплянниковим та його посібниками формують чіткі ознаки можливого конфлікту інтересів.І головне питання тут навіть не в прізвищах. Головне — чи працювали бюджетні кошти громади в інтересах міста, чи в інтересах обмеженого кола пов’язаних осіб. Відповідь очевидна.Матеріал підготовлений на основі відкритих джерел і публічних документів та потребує перевірки компетентними органами.Але вже зараз він показує: історія з гуманітаркою в Южноукраїнську — це не одиничний епізод, а тривожний симптом системи.