Teivaz

Подивився інтерв’ю Михайла Федорова на Pressing. На мою думку, це була не просто розмова з журналістами, а програмна заява про те, якою бачить війну та армію нове керівництво Міноборони.Перше, що кидається в очі, — головною проблемою війни він вважає не нестачу техніки чи боєприпасів, а нестачу мотивованих людей. Саме тому багато уваги приділяється новим контрактам, грошовій мотивації піхоти, гарантіям після служби та спробі зробити службу більш прогнозованою для людини. Складається враження, що держава поступово намагається перейти від моделі постійного латання кадрових проблем до створення системи, в якій людина свідомо обирає службу та розуміє свої перспективи. Друга важлива теза — нинішня модель мобілізації себе вичерпує. Між рядків читається розуміння того, що проблему не вирішити виключно силовими методами. Необхідна система, де будуть працювати мотивація, чіткі правила, зрозумілі строки та довіра між державою і громадянином. Окремо зверну увагу на його слова про технологічне вікно можливостей. Фактично Федоров визнає, що сучасна війна стала гонкою адаптацій. Україна отримує перевагу, росія її копіює, після чого потрібно створювати нову. І так безперервно. Це дуже схоже на те, що ми бачимо сьогодні з дронами, РЕБом, оптоволокном та автоматизованими системами управління. Перемагає не той, хто один раз створив нову технологію, а той, хто швидше за всіх встигає адаптуватися. Ще одна важлива думка — ставка робиться не на прорив фронту будь-якою ціною, а на виснаження противника. Логістика, склади, транспортна інфраструктура, Крим, нафтопереробна галузь, військова економіка — все це розглядається як частина одного поля бою. Війна дедалі більше нагадує не боротьбу за окремі населені пункти, а боротьбу за здатність держави продовжувати воювати. Цікавою була і теза про втрати противника. Складається враження, що сучасне планування дедалі більше спирається на математичні моделі виснаження. Мова вже йде не лише про кілометри фронту, а про співвідношення втрат, темпи відновлення техніки, мобілізаційний ресурс, виробничі можливості та економічний стан держави. Окремо помітно, що Федоров дивиться на Міноборони очима людини з технологічного сектору. У його риториці значно більше слів про дані, аудит, ефективність, цифрові системи, автоматизацію та контроль процесів, ніж про традиційні військові категорії. Фактично він намагається побудувати Міністерство оборони за логікою великої технологічної компанії, де будь-який процес можна виміряти, проаналізувати та оптимізувати. Та не менш важливим був сигнал про боротьбу з корупцією та неефективними витратами. Судячи з його слів, у Міноборони бачать великі внутрішні резерви, які можна спрямувати на забезпечення війська без додаткового навантаження на бюджет. І це також частина війни, адже кожна зекономлена гривня може перетворитися на дрон, автомобіль або боєприпас. Головний висновок після цього інтерв’ю для мене виглядає так: керівництво Міноборони дедалі менше розглядає війну як класичне протистояння армій XX століття. В їхньому баченні це вже війна технологій, економік, логістики, управлінських рішень та швидкості адаптації. І якщо раніше вирішальне значення мали кількість людей та техніки, то зараз все більше значення має те, хто швидше навчається, впроваджує нові рішення та ефективніше використовує власні ресурси. Саме це, на мою думку, і було головним меседжем усього інтерв’ю.

Від давніх, священних текстів зороастризму і до пізньоримських часів — мітраїзм, є одним із найунікальніших дохристиянських вірувань, чий спадок ми відчуваємо і донині.Мітраїзм здобув найбільшу славу ставши релігією римських легіонерів-ветеранів, що трансформували його у сувору елітарну філософію зі своїми закритими містеріями та обрядами ініціації, куди міг потрапити далеко не кожен. Феномен популярності цієї релігії був у тому, що це дуже добре збігалося з римським баченням життя. Ідеї братерства, вірності, боротьби із хаосом, були тими поняттями, що надихали й надавали сенсу в житті тим, хто повертався з війн. Навіть після приходу християнства і падіння Риму вірування у непереможне сонце і бога порядку і договору Мітру нікуди не зникло, бо ж, як і будь-яка справжня індоєвропейська традиція, воно лиш еволюціонує та набуває нових форм під вже інші епохи. Те що було закладено у цьому культі, проглядаються від християнської теології до лицарських орденів і масонських лож пізніших столітть. І навіть зараз, у зовсім інші часи, виклики для нас лишились тими самими, що і 2000 років тому, бо ідеї боротьби світла проти темряви, порядку проти хаосу — закладені у нашому культурному коді і є непорушною частиною нашого минулого, теперішнього і майбутнього життя. І тому нехай кожного, хто стоїть на шляху боротьби проти зла, освітлює власне Непереможне сонце!#teivaz_history#teivazview@teivazcrew / @teivazbrand

86 днів оборони. П'ятий рік у полоні.20 травня 2022 року Маріупольський гарнізон виконав наказ вищого командування: зберегти життя. Не лише життя тих, хто вийшов з заводу зі зброєю, а й життя поранених і цивільних, які опинилися в пастці під постійними авіаударами й обстрілами. Ті, хто були готові ризикнути власним життям, пожертвували свободою заради тих, хто не міг себе захистити. Боротися за своїх до останнього, не залишати нікого беззахисним — це базові принципи, відповідно до яких воює «Азов». Натомість, ворог не має жодних моральних принципів, а всі заявлені інструменти та надані гарантії не працюють. Бійці гарнізону, серед яких понад 700 є військовослужбовцями «Азову», вже п'ятий рік залишаються в нелюдських умовах.Ми пам'ятаємо їх і продовжуємо боротися за них щодня — поки не повернеться кожен боєць, що виконав наказ і став стіною на шляху російського наступу в 2022-му році.Наказ виконано, боротьба триває.Офіційний сайт корпусу | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | X | Facebook | TikTok | WhatsApp | Threads

Сьогодні, коли сотні тисяч українців захищають суверенітет держави, а мільйони наших громадян змушені перебувати за кордоном, майбутнє нашого життєвого простору вирішується тут і зараз. Питання заміщення корінного населення дешевою робочою силою з країн третього світу – це не просто економічний розрахунок. Це виклик нашій культурі, безпеці та національній ідентичності.Ми бачимо досвід європейських націй, які через недолугу міграційну політику втрачають своє обличчя, внутрішню стабільність та відчуття дому. Україна не повинна повторювати цих помилок. Нам потрібні робочі місця для українців, підтримка молодих сімей та народжуваності, гідні умови для повернення наших людей з-за кордону та збереження національного коду.Ми виходимо, щоб сказати «НІ» масовій трудовій міграції та захистити наше майбутнє.Дата: 23 травня (субота)Час: 12:00Місце: Київ, Майдан Незалежності.Виходь і ти за право українців залишатися більшістю на власній землі та вислови свою позицію за майбутнє України як національної держави.Збережемо наш життєвий простір разом!Джерело@teivazcrew / @teivazbrand

Історично склалося, що країни, які були під утиском імперії, є нетерпимими до чужинців. Хтось може назвати це расизмом, але за своєю суттю це реакція суспільства на вплив іноземної, чужої культури на свою власну, страх бути стертими через мігрантів чи ворожих загарбників. Початкова мета ЄС була у тому, щоб створити міжєвропейську єдність національних держав. Щоб замість війн один проти одного європейці об’єднувались проти більшовизму, що якраз і сприймався як те чуже, що протиставлялося всьому рідному, європейському. У наші дні ситуація особливо не змінилась. Ворог на сході все ще є і відкрито загрожує знищенням Європи. Але, окрім цього, є ще загроза мігрантів, що походять із абсолютно чужих культур із повністю іншими традиціями, які суперечать тим цінностям, на яких формувалася європейська цивілізація. Це може призвести до створення мультикультурного населення, яке не відчуватиме прив’язаності до країни та її культури. Наявність неконтрольованої іноземної сили є загрозою для існування національної держави, як і зовнішня експансія. Тому нам необхідно розуміти це ще до того, як стане пізно. #teivazview@teivazcrew / @teivazbrand

Володимир "Орден" Яковенко — вже майже 4 роки перебуває у полоні. Володимир — ветеран «Айдару» та «Азову», захисник «Азовсталі». Нещодавно окупанти незаконно засудили його до 18 років суворого режиму. Ситуація критична: 🔹 Володимир — інвалід II групи. 🔹 Має протез аорти після складної операції на серці. 🔹 Потребує постійного нагляду лікарів та медикаментів, яких у полоні немає. Відповідно до статей 109–110 Женевської конвенції,тяжкохворі військовополонені підлягають обов’язковій репатріації без зволікань. Невиконання цих норм є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та може кваліфікуватися як нелюдське поводження. Наші вимоги до відповідальних органів щодо невідкладного звільнення/обміну тяжкохворого військовослужбовця ЗСУ, який перебуває у полоні держави-агресора: • Пріоритетне включення до списків на обмін. • Залучення МКЧХ для незалежного медогляду. • Негайна репатріація за нормами міжнародного права. Ми довго мовчали заради безпеки, але зараз час говорити голосно. Кожен день зволікання — це ризик для життя легенди нашого руху.@teivazcrew / @teivazbrand

12 років тому активісти з «Правого сектора», фани харківського «Металіста» та одеського «Чорноморця» і просто небайдужі громадяни об'єдналися заради боротьби із москальськими загарбниками за Nаше українське місто. Одеса для московитів завжди була важливим елементом пропаганди. Довгий час за нашим славетним містом закріплювалося вороже кліше, що «Одеса — русский город». Яке було яскраво порушене під стінами Будинку профспілок.Протистояння почалися у центрі міста із перших сутичок із проросійськими силами, які відкрили вогонь по демонстрації українських націоналістів, у результаті чого кілька людей отримали вогнепальні поранення. Незважаючи на це, дуже скоро це закінчилось коктейлями Молотова з нашого боку та загнанням любителів «малоросії» до Будинку профспілок, де їх і було оточено, що в результаті призвело до масштабної пожежі і до численних жертв серед тих, хто був всередині.  Цей день, 2 травня, коли «русского міра» не сталося в Одесі, коли українська Nація здобула важливу перемогу над необільшовицькою та лівою публікою і довела свою готовність боротись до кінця за свою землю та ідентичність. Для нас, теперішніх і майбутніх, найголовніше — згадувати тих, хто загинув у той день, надихатись їхнім чином та пам'ятати, що боротьба ще триває, ворог сильний і застосовуватиме всі можливі засоби, щоб знищити нас. Але те, що ворог може бути краще озброєний, може бути більш численний, не гарантує йому безсумнівний успіх, бо ми знаходимось на своїй землі, тому нам є за що боротись і що втрачати. Cлава Nації!   @teivazcrew / @teivazbrand

Ударні «крила» «Азову» над Донецьком: нічне полювання на окупантів.Бойова робота над тимчасово окупованою столицею Донеччини продовжується. Для протидії безпілотникам 1-го корпусу НГУ «Азов» росіяни підтягнули засоби ППО та мобільні вогневі групи. Але замість захисту своїх тилів окупанти самі перетворилися на цілі для ударів. На відео – безуспішні спроби збити азовські дрони вночі, а також успішні влучання в росіян, їхнє озброєння та військову техніку. Всі спроби завадити контролю над логістикою окупантів завершуються безуспішно. Робота по російським цілям в Донецьку та на його околицях триває в режимі 24/7. Це друга частина трилогії про ураження ворожих сил і засобів на території Донецька та його околиць. Дивіться третє відео вже незабаром. У твоїх силах вплинути на кількість відео з ударами по ворогу. Переходь за посиланням та підтримуй Східний Бар’єр. В кампанію закладена сильна атакувальна складова. А отже, кількість кадрів зі знищенням ворожих цілей зростатиме!🦅Приєднуйся до лав 1 корпусу НГУ «АЗОВ»| Офіційний сайт корпусу | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | Twitter | Facebook | TikTok | WhatsApp

Терорист був озброєний легальною нарізною зброєю - куди докупив збільшену обійму, додаткове руківʼя на цівку - частково розбирався, що в нього за гвинтівка. Розумів, що має легкий пістолетний набій. Який не пробʼє легкий бронежилет. Це ознака, що це не ветеран/військовий. Бо обзавівся би автоматом з автоматичною стрільбою і сильнішим набоєм. Але це не привід «обмежувати зброю». Це в корені, фундаментально помилкова позиція. Озброюйтесь, кожен має купити дробовик. Кинув курити, почав бігати, за рік зекономив з цигарок на чудову помпу.Дегенерата купа очевидців могла застрілити з вікна, якби мали зброю.І - ні - це не призведе до ризиків на вулиці. На вулиці стане безпечніше.Самі великі втрати в бою, де противник озброєний, а ти - НІ.Злочинці, шизоухилянти і так використовують, дістають нелегально зброю.Самі вразливі жертви - самі чесні спокійні українці.ОЗБРОЮЙТЕСЬ. Вимагайте легалізації короткоствольної зброї (хоча би одразу опісля війни). Депутат - який проти пістолетів для чесних громадян - підор.Чиновник - який проти озброєння громадян, коли довкола шизіки з Москви, бандити, корупційні ОЗУ - посібник криміналітету.Будь-який дегенерат перед забігом з автоматом - має очікувати дух Техасу.Поширте.

ОБШУКИ В U420: РЕЗУЛЬТАТ НАШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ!🗣Сьогодні з самого ранку країною прокотилася хвиля обшуків у наркомережі U420. Поліція звітує про закриття точок, які торгували отрутою під виглядом «сувенірів».🗣По-перше: Дякуємо кожному з вас! Ці обшуки — це не раптове прозріння системи. Це результат роботи наших акцій прямої дії! Це результат кожного розбитого вітринного скла та кожного вашого репосту. Ми змусили їх діяти!🗣По-друге: Ми бачимо гру наскрізь. Нам було відомо ще вчора: бариги активно готувалися до сьогоднішніх рейдів.Питання до правоохоронців: як так сталося, що за добу до «секретної операції» бариги вже знали, що до них прийдуть? Хто злив інформацію? ❗️Ми не дамо вам перетворити це на чергову виставу для звітності, де закривають порожні приміщення.⚠️ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДЛЯ БАРИГЯкщо ви думаєте, що відсидитеся, зміните вивіску на іншу цифру або назву і повернетеся труїти наших людей — ви помиляєтеся. Ми знаємо ваші методи. Ми стежимо за кожним вашим кроком.Навіть якщо ви підете у глибоке підпілля, ми знайдемо вас і там. Ви будете страждати доти, доки повністю не визнаєте свою поразку і не згорнете свій кривавий бізнес назавжди.Ми не зупинимося. Сьогодні ми стали як ніколи ближче до перемоги. Далі буде.