🗻 Як для шінто винаходили «церкву»

Гарвардський Центр вивчення світових релігій опублікував есе Евері Морроу (Avery Morrow) про Шішіно Накабу 宍野半.

На початку доби Мейджі цей молодий самурай спробував перетворити народний культ гори Фуджі на впорядковану «церкву» шінто.

Ідеться про фуджіко 富士講, тобто сільські братства, що шанували Фуджі як камі. Вони будували мініатюрні «Фуджі» (фуджі-дзука, 富士塚) і зцілювали паперовими талісманами з зображенням вулкану. Еліта Мейджі бачила в цьому селянські забобони. Шішіно бачив сировину для церкви (кьокай 教会). Тим самим словом він називав і християнські церкви, і саме як противагу християнству задумував свою Фуджі-церкву.

На початку цього руху, Шішіно розбив буддійські статуї на вершині Фуджі й перейменував піки (нові назви збереглися досі). Він велів молитися обличчям до Ісе Джінгу 伊勢神宮, вшановувати імператора Джімму 神武天皇 і заборонив пиятики. Коли не вдалося заборонити зцілення, він пустив в обіг підроблену молитву від імені давно померлого аскета з порадою спершу звернутися до лікаря.

Тим часом аскет Іто Рокуробей 伊藤六郎兵衛, який вважав себе провідником волі священної гори, постив тижнями й зцілював, і вірні йшли до нього.

Зрештою рух гори Фуджі розкололася на дві громади, що існують і сьогодні: Фусо-кьо 扶桑教, одну з тринадцяти течій шінто шкіл (кьоха шінто 教派神道), та Маруяма-кьо 丸山教.

Морроу стверджує, що Шішіно мислив релігію як інституцію, яка тримається на суспільній привабливості, і що він дійшов до цього раніше за західних теоретиків. Висновок есею ширший: будь-яка модель релігії має межі там, де живі люди поводяться не за моделлю.

#шінто #мейджі #фуджі_сан #гори