23 червня під керівництвом міського голови Михайла Кривошеєва відбулося чергове засідання виконавчого комітету Таращанської міської ради.У ході засідання члени виконкому розглянули 21 питання порядку денного та 11 додаткових питань.Зокрема, прийнято рішення щодо внесення змін до програм у сферах благоустрою, мобілізаційної підготовки, цивільного захисту, культури, молодіжної політики, підтримки сім’ї та дітей, а також фінансової підтримки комунальних підприємств і закладів охорони здоров’я.Окрему увагу приділено питанням соціального захисту населення, зокрема запобіганню домашньому насильству, діяльності координаційної ради з питань гендерної рівності та питанням опіки.Також розглянуто питання житлового забезпечення громадян, надання комунальних послуг та схвалено проєкт рішення про внесення змін до бюджету Таращанської міської територіальної громади на 2026 рік.Крім того, розглянуто ряд інших питань.Повний перелік ухвалених рішень буде оприлюднено на офіційному вебсайті міської ради відповідно до чинного законодавства.
Третя зміна літнього дитячого творчого простору добігла свого завершення. Протягом насичених днів, організованих відділом культури, молоді, спорту та туризму Таращанської міської ради на базі ліцею «Ерудит», діти поринули у світ творчості, дружби та незабутніх пригод.Кожен день дарував нові можливості для розвитку, спілкування та цікавого дозвілля. Учасники брали участь у творчих майстерках, пізнавальних заняттях, спортивних змаганнях, веселих конкурсах та командних іграх. Атмосфера щирості, підтримки та гарного настрою допомогла кожному знайти нових друзів і відкрити для себе щось нове.Висловлюємо вдячність педагогам Таращанської станції юних натуралістів, колективам Таращанської дитячої музичної школи, ЦПО «Веселка», Таращанської ДЮСШ та фахівцям Центру надання соціальних послуг Таращанської міської ради за вагомий внесок у створення змістовного та цікавого дитячого відпочинку.Бажаємо всім дітям яскравого літа, наповненого радістю, новими відкриттями, щирими друзями та незабутніми пригодами!
ПРИВІТАННЯ МІСЬКОГО ГОЛОВИ ТАРАЩАНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ МИХАЙЛА КРИВОШЕЄВА З НАГОДИ ДНЯ БАТЬКАТато. Слово, у якому багато сенсів…Любов. Підтримка. Турбота. Надійність.Той, хто бере за руку і допомагає зробити перші кроки. Той, хто вчить бути чесним, сильним і впевненим в собі. Той, хто завжди знаходить потрібні слова або просто мовчки залишається поруч, коли це найбільше потрібно.Батько формує впевненість у завтрашньому дні, дає вчасну мудру пораду і залишає приклад, який супроводжує все життя.Сьогодні українське батьківство має особливий зміст. Це мужність і витримка, відповідальність не лише за свою родину, а й за майбутнє країни. Тисячі татусів боронять Україну, захищаючи своїх дітей, рідні домівки та право кожної родини жити під мирним небом. Нехай кожна дитина дочекається тата-Захисника.У День батька згадуємо й тих татусів, яких уже немає поруч. Їхня любов, життєва мудрість і добрі справи продовжують жити в серцях рідних, стаючи міцною опорою на життєвому шляху.Нехай батьківська любов буде тихою силою для кожної дитини, а мудрість і стійкість передаються з покоління в покоління.Миру і добра кожній родині.З Днем тих, хто сильніший за обставини.З Днем батька!
У просторі Центру життєстійкості міста Тараща для учасниць клубу «Чарівні панянки» відбулося арттерапевтичне заняття «Купальське Джерело: Мудрість Жіночого Роду».Фахівці Центру підготували програму, яка допомогла жінкам відволіктися від турбот, подолати тривогу та відчути щиру підтримку колі однодумиць:- Арома-знайомство «Трава-оберіг»: заняття розпочалося з пахощів свіжої м’яти. Передаючи трави по колу, панянки ділися найтеплішими спогадами своєї юності, пов'язаними з купальськими традиціями.- Метафоричні карти: за допомогою психологічних карт кожна учасниця змогла зазирнути у скарбничку своєї душі, щоб знайти відповідь на питання: «Яка моя головна мудрість допомогла мені пройти через усі життєві випробування?».- Арт-практика «Коло Благословення та Надії»: замість традиційного плетіння вінків, наші чарівні жінки створювали унікальні кола з глини.Нагадуємо: двері Центру життєстійкості завжди відкриті для тих, хто потребує психоемоційної підтримки, теплого спілкування та відновлення сил.
Сьогодні Таращанська громада долучилася до відзначення Олімпійського дня - свята, яке об'єднує всіх, хто любить спорт, рух і здоровий спосіб життя.Відділ культури, молоді, спорту та туризму Таращанської міської ради спільно з КЗ ТМР «Таращанська дитячо-юнацька спортивна школа» організували та провели яскравий спортивний захід, учасниками якого стали понад 60 дітей, молоді та дорослих.Особливою та зворушливою миттю стало урочисте внесення Прапора Національного олімпійського комітету України вихованцями ДЮСШ - гордістю нашої громади: Максимом Шимченком - чемпіоном світу GAMMA (Бразилія, 2025) та чемпіоном Європи з козацького двобою (Словенія, 2026); Денисом Візером - кандидатом у майстри спорту України, чемпіоном України серед юніорів із фрі-файту та чемпіоном України з козацького двобою; Назаром Шевченком - чемпіоном та багаторазовим призером чемпіонатів України з козацького двобою, фрі-файту та бойового самбо; Данилом Мовчаном - бронзовим призером чемпіонату Європи з козацького двобою та призером чемпіонатів України.Потужний заряд енергії та гарного настрою подарувала учасникам олімпійська руханка, яку провела тренерка відділення спортивної аеробіки Тетяна Ткаченко - кандидатка у майстри спорту України, срібна призерка чемпіонату України зі спортивної аеробіки серед дорослих.Майстер-класи від спортсменів і тренерів ДЮСШ Тетяни Ткаченко, Олени Крицької та Андрія Шекери наповнили спортивні змагання щирими емоціями та особливою атмосферою олімпійських цінностей - дружби, поваги та прагнення до перемоги.Кожен отримав Диплом учасника Олімпійського дня, а головною нагородою стали - позитивні емоції, натхнення та віра у власні сили.Олімпійський день вкотре довів: у Таращанській громаді зростає покоління сильних, активних і цілеспрямованих людей, які впевнено крокують до власних перемог та прославляють Україну на міжнародній арені!
Успішний виступ вихованців Таращанської ДЮСШ на відкритому “Summer Cup” зі спортивної аеробіки в Тернополі13 червня в місті Тернопіль відбувся відкритий "Summer Cup" Тернопільської області зі спортивної аеробіки серед юнаків та дорослих.Участь у змаганнях взяли вихованці комунального закладу Таращанської міської ради «Дитячо-юнацька спортивна школа». До змагань спортсменів готувала тренер-викладач Тамара Осіпенко.Юні спортсмени успішно виступили на турнірі та продемонстрували високий рівень підготовки, показавши такі результати:Індивідуальні виступиІ місце: Кустовський Іван (категорія А); Глухенька Вікторія (категорія С).ІІ місце: Горбуненко Тетяна (категорія А); Сліпко Мілана (категорія Б); Нагірна Єва (категорія С).ІІІ місце: Подиман Анна (категорія А); Бурлака Маргарита (категорія Б).Групові дисципліниІ місце – пара: Кустовський Іван; Горбуненко Тетяна.І місце – група: Кустовський Іван; Горбуненко Тетяна; Подиман Анна; Четінкая Ярен; Бурлака Маргарита.ІІ місце – денс: Кустовський Іван; Нагірна Єва; Четінкая Ярен; Подиман Анна; Петренко Злата; Бурлака Маргарита; Сліпко Мілана; Глухенька Вікторія.Вітаємо спортсменів та тренера з чудовими результатами! Бажаємо нових перемог і подальших успіхів!
У Києві триває ліквідація наслідків російських ударів, також у Харкові. Цієї ночі лише по столиці росіяни запустили понад 60 ракет. Загалом по Україні було випущено 70 ракет і 611 дронів. Станом на зараз відомо про 28 поранених і чотирьох загиблих у столиці. Мої співчуття всім рідним та близьким. Через російський удар по Києво-Печерській лаврі горів Успенський собор – церква, чия історія почалася ще в ХІ столітті. І це на сьогодні один із найбільших російських злочинів проти християнської культури. ДСНС уже ліквідували пожежу на даху собору. У Харкові росіяни завдали повторного удару по наших рятувальниках, які гасили пожежу на місці удару по підприємству. Станом на зараз відомо, що, на жаль, п’ять людей загинули. Мої співчуття всім рідним та близьким. Дев’ять людей було поранено. У Дніпрі Росія завдала удару по території залізничної станції, коледжу, підприємств. Були також удари по інших містах і громадах. Під ударами були й Київщина, Дніпровщина, Донеччина, Запоріжжя, Сумщина, Миколаївщина. Так Росія показує світу свої наміри вести війну далі. Дуже важливо, щоб була відповідь країн Групи семи, які зараз збираються на саміт, і щоб вона була рішучою та змістовною: більше тиску на агресора, більше допомоги Україні з ППО, передусім із протибалістикою. Я дякую всім, хто допомагає нам захищати життя.
«Ми шукаємо людину, щоб повернути її додому - живою або полеглою».Сьогодні у громаді відбулася особлива зустріч з родинами військовослужбовців, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти.До громади завітали представники структур, які займаються питаннями пошуку, встановлення долі та захисту прав військовополонених і зниклих безвісти. Разом із родинами вони говорили про найболючіше - пошук і повернення.Під час зустрічі фахівці відверто розповіли про складність цієї роботи. Про щоденні запити ворогу щодо підтвердження перебування людей у полоні. Про пошукові групи, які працюють у надзвичайно небезпечних умовах, щоб вивезти тіла. Про тривалі експертизи, необхідні для встановлення особи загиблого. Про випадки, коли люди повертаються з полону, хоча раніше про них не було жодної офіційної інформації.Окремо наголосили на важливості критично ставитися до будь-яких повідомлень від ворога та не передавати невідомим особам інформацію, якою можуть скористатися проти України та наших захисників.Але найголовніше - родини почули, що пошук не припиняється. Навіть тоді, коли минають роки. Навіть тоді, коли є судові рішення чи бракує інформації. Робота триває постійно.Ця зустріч була не лише про відповіді на запитання. Вона була про повагу до людей, які живуть між надією і невідомістю. Кожного уважно вислухали, кожному намагалися допомогти розібратися саме у його ситуації.Для багатьох присутніх це була можливість почути правду від тих, хто щодня працює над пошуком наших захисників. Для родин найважчим є не лише саме очікування, а відчуття невизначеності. Коли вони бачать перед собою людей, які можуть пояснити процес, відповісти на питання і підтвердити, що пошук триває, це повертає довіру і дає сили не втрачати надію. Саме тому такі зустрічі мають величезне значення - вони не знімають біль, але допомагають людям не залишатися з ним наодинці.Такі зустрічі важливі й для всієї громади. Адже за кожним повідомленням про зниклого безвісти чи полоненого стоять батьки, дружини, чоловіки, діти. Люди, які щодня чекають на звістку. І наш обов'язок - бути поруч із ними.
Трохи більше року тому громада щиро раділа - ми відкрили інклюзивний дитячий майданчик. Особливе місце, де можуть гратися всі діти - і ті, хто бігає наввипередки, і ті, хто пересувається на колісних кріслах. Місце, створене з любов’ю, турботою і розумінням того, що кожна дитина заслуговує на радість.Сьогоднішній ранок на цьому майданчику виявився зовсім не радісним.Повикручувані шурупи з конструкцій. Позгинані перила. Поламані дошки та перекриття. Пошкоджені елементи, на які щодня спираються дитячі руки, ноги, інвалідні коляски. Те, що мало дарувати безпеку і щасливі емоції, хтось свідомо перетворив на небезпеку.І найбільше лякає навіть не сам факт руйнування.Лякає те, що якби це не було виявлено вчасно, вже сьогодні на цей майданчик могли прийти діти. Хтось міг стати на пошкоджену дошку, яка не витримала б ваги. Хтось міг спертися на перила, які втратили міцність. Хтось міг впасти, травмуватися, отримати серйозні ушкодження. І тоді мова йшла б уже не про зламане майно, а про дитяче здоров’я і безпеку.Важко зрозуміти, що має бути в голові людини, яка викручує кріплення з дитячих конструкцій. Яке задоволення можна отримати від того, щоб руйнувати місце, створене для дітей? Особливо для тих дітей, яким і без того доводиться долати більше труднощів, ніж іншим.Соромно не за зламані дошки. Їх можна замінити.Соромно за те, що в нашій громаді знаходяться люди, які здатні підняти руку на те, що створено для найменших. На те, що мало об’єднувати, а не ставати мішенню для безглуздого вандалізму.Ми обов’язково відновимо пошкоджене. Бо діти не повинні втрачати свій простір через чиюсь безвідповідальність.
У громаді зустріли ще одного Захисника, що повернувся з полонуНа Новий рік у 2023-му Сергій приїхав додому і приголомшив батьків рішенням: «Мамо, тату, я записався у військо». На материнські сльози він відповів «Мамо, я буду сидіти, ще один буде сидіти... і що тоді? Вони прийдуть сюди. Не плач, я все одно піду!» І його ніхто й не відмовляв, бо розуміли – все вже вирішено.Після навчання на кухаря та служби в Одесі Сергій поїхав працювати до Києва. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він не зміг залишатися осторонь. Його старший брат уже воював, пройшовши школу АТО.15 квітня того ж року Сергій потрапив у полон. Для родини почалися два найважчі роки. Старший брат взяв на себе пошуки: моніторив списки, випитував звільнених хлопців, шукав контакти посадовців. Мамина віра весь цей час була непохитною, але особливою. Коли в Києві садили сакури на честь полонених і пропонували встановити табличку з іменем сина, пані Валентина відмовилася. Для неї це було схоже на пам'ятник живій дитині, а вона знала - він живий і повернеться.Сергій повернувся 5 березня, після майже двох років неволі. Перша зустріч у Трускавці була настільки емоційною, що мама просто знепритомніла від хвилювання. У полоні Сергій отримав поранення - рашисти прострелили йому ноги через «неправильну відповідь». Кістки були роздроблені, і хоча в полоні їх якось зібрали, нога досі болить при ходьбі.Сергій адаптується до вільного життя. Але його людська вдача залишається непохитною - він такий, як і раніше - непосидючий, активний, готовий віддати останнє друзям.Пані Валентина ставиться до Сергія з неймовірною ніжністю, називаючи його своїм «мізинчиком» (найменшою дитиною). Вона помічає кожну дрібницю: як він трохи набрав вагу в госпіталі, як йому не підходить старий одяг, бо він «виріс» із нього. Вона бачить, що син, попри поранення, знову рветься до друзів і обов'язків, і понад усе боїться знову боїться почути його кардинальне рішення.Сьогодні Сергій вдома. Він обіймає маму, а вона чує його ніжне і добре: «Мамо, не плач». Їхня історія - це історія про те, що навіть після найтемнішої ночі і двох років полону, любов матері і стійкість захисника здатні повернути людину до життя.Радіємо поверненню Сергія, дякуємо йому за те, що витримав, вистояв і повернувся. Дякуємо за захист!У нашому Місці Надії (місці зустрічі під липкою) тепер з’явився ще один дзвіночок замість стрічечки.Хлопці повертаються! Чекаємо всіх інших - хай доля вистеляє кожному пряму дорогу додому!
TGLIST.COM.UA
