"Мурашині кола" – третя книга з трилогії. На відміну від третьої дитини у сім’ї, яка зазвичай найніжніша і найбільш балувана, Мурашині кола, певне найдоросліша з усіх моїх виданих книг. Хочеться відпустити її у світ самостійно із самого народження. Вона впорається.У книзі, як завжди, багато почуттів та стосунків. Хочеться думати неординарних та водночас впізнаваних, таких, що легко зустріти у житті.У ній же багато спогадів – дитячих, підліткових, спогадів юності. Наша пам’ять – єдине, що залишається нам від усього того болючого й солодкого, затишного й незручного, безпечного і неясного, котре називаємо “моє життя”. Це те, що з нами до самої смерті – фізичної чи психічної, коли ми втрачаємо зв’язок із реальністю. Це те, що ми можемо розділити із іншими. Або приховати від них соромлячись.Буває, що минуле, у підступній змові із пам’яттю, впливає на нашу майбутню траєкторію, змушуючи уникати певних дій чи навспак обирати знову і знову, незважаючи на результат, який не влаштовує. Чи можемо ми покладатись на правдивість наших спогадів? Чи не водить нас пам’ять манівцями викривленого сприйняття? Чи є можливість вийти за рамки заданої пам’яттю форми та стати кимось іншим, на свій вибір? Разом із Анатолієм Дністровим, прозаїком, есеїстом, поетом та художником поговоримо про те, як пам’ять, деформуючи, може ганяти нас колами. На прикладі героїв роману “Мурашині кола” спробуємо зрозуміти чи можливо подолати доцентрову силу пам’яті та вирватись з її лап, аби побудувати нове життя, на яке ми заслуговуємо.Коли: 23 березня, неділя, о 17:00Де: вул. Межигірська, 21, видавництво Смолоскип