Тактична Рукавичка/НІЖИН | Великдень у дитинстві був не такий…І справа зовсім не в пасках...Вони ...

Великдень у дитинстві був не такий…І справа зовсім не в пасках...Вони й тепер пухкі та духмяні.Не в ковбасах...Вони й нині пахнуть святом.Просто тоді ... всі були...Хата наповнювалася голосами ще зранку. Бабуся метушилася біля печі, мама поправляла рушник під кошиком, а тато, ніби жартома, перевіряв, чи всі яйця “міцні”. Дідусь тихо усміхався, сидячи на лавці,й дивився так, ніби знав щось дуже важливе про життя.Стіл був великий, але завжди тісний...Не від страв, а від людей.Кожен знаходив своє місце, і водночас — місце в серці.Сміх був щирий.Розмови — прості, але справжні.І навіть тиша між словами була теплою…Ми не рахували, скільки чого на столі. Не порівнювали, не поспішали. Просто були разом...І цього вистачало для щастя.А зараз…Паска є. Ковбаса є. Крашанки світяться всіма кольорами.Та за столом ... уже не всі.І тоді розумієш ... найдорожчим у тому Великодні були не страви —а люди, які сиділи поруч.Тепер кожна свічка на святковому столі — це ще й пам’ять.Тиха. Світла. Вічна.І хочеться тільки одного...Щоб там, де вони є, теж був Великдень…І щоб вони знали ... ми пам’ятаємо. ❤️