tainka

А може я просто хвилююсь за дівчинку, яка мені дорожче сестри.І на війні. І я так чекаю від неї ++.А завтра будуть ховати в Києві мою подругу Любомиру..А я не зможу попрощатись.І не хочу навіть допускати думки про те, що я більше ніколи її не побачу...Бо одразу плачу і не можу змиритися...А ще в Києві і всій Україні можуть бути обстріли, бо всі ТГ канали просто розриваються попередженнями.І це так страшно...В Стамбулі багато котиків.І красивих чоловіків.І квітів.І їжі.І музики.І моря...А ще багато рашистів, які не повинні бути серед нормальних людей.Але вони є.І продавці вивчили російську і коли йдеш, кидаються на тебе і атакують російськими закликами купити.І це жахливо.І не можна пояснити, бо коли ти кажеш, що з України, то автоматом переходять на російську, навіть якщо ти продовжуєш спілкуватись англійською.Тому в Стамбулі в мене дивна мова - я часто мішаю тут всі слова і виходить дикий мікс з українськими, турецькими і англійськими словами.І коли приїжджаю в Європу чи на узбережжя, то важко перейти на нормальне спілкування зі "стамбульського".Дивлюсь як в Туреччині рулить інстаграм.Багато туристичних локацій не мають ніякої цінності, але вони розрекламовані і люди туди йдуть.Наприклад тут всюди можна купити варену чи смажену кукурузку.Але є точка, куди приходить постояти дуже гарний хлопець-турок.Він робить інста-відоси і там стоїть черга завжди.Хоча поряд 10 точок де смачніше і дешевше.Всі фоткають його і хочуть кукурузку саме з його рук.Він не торгує, не готує.Він просто стоїть красивий.І цього досить.Наші дівчатка попросили його включити в нашу програму.Я показала де він є.Дівчата купили там кукурузку - виявилась простроченою і не смачною, а смажені каштани - холодними.Але вже три дні ми сміємось над тим повідомленням, яке отримала одна з дівчаток від сестри:- Привези мені кукурузніка!!Ми думали це літак, а виявилось чоловік, що в інстаграмі красиво "продає" кукурузку.Посилання на нього прилетіло пізніше.Те саме з солодощами біля Галатської вежі.Класні відоси роблять їм ажіотаж.Люди готові переплачувати і роблять це з задоволенням.А я збираю локації для вас.І тут всі мрії стають реальністю.Навіть малесенькі.Просто я зараз з тими, хто довірив мені свої гроші.Я не можу допомогти всім.Тому останні дні вимушена відмовляти всім, хто просить щось привезти зі Стамбулу чи Туреччини.Вас надто багато.А в мене маленький багаж і не можна піднімати зайве після операції.Тому вибачайте. І не просіть мене.Краще купуйте тур і їдьте в цю красу! А я допоможу все оформити.Цьом#Дубровська  27.04.2026 Стамбул П.С. Не опублікувала вчора вночі текст - заснула.І весь день не мала часу, бо водила туристів Стамбулом і працювала з заброньованими заявками.А потім прочитала про обстріл Києва...І повідомлення від мами з проханням затриматись тут...Хочу додому..Пройтись своїми вулицями, обійняти своїх людей.І знати, що з усіма все добре.А нелюдів більше не існує.Хочу щоб було так.Дуже.Дубровська 28.04.2026 Стамбул

Дівчатка приїхали до мене в Стамбул з різних міст України.Пережили страшні обстріли і приїхали в автобусі.Я пішла з ними на сніданок, слухаю їх розповіді і намагаюсь стримати сльози.Я не буду плакати.Ми тут за позитивом.Але...- Як тільки мій чоловік дізнався про Стамбул, одразу приніс валізу - збирайся! І замовив брошку "Мотанка" про яку я так мріяла!- Боже, як це прекрасно! Вітання чоловіку і наші респект та уважуха!- Ми з Дніпра.. Пережили неймовірні атаки рашистів і помчали в Стамбул до тебе. Я відключила всі повідомлення про повітряну тривогу.А мама, щоб ми не хвилювались переселилась жити в коридор. І просить нас не думати ні про що, а насолоджуватись цим неймовірним містом.Чекає нас і одночасно просить подовше побути в безпеці.- Мій чоловік на війні, сина відправила до батьків. І просто ловлю кайф тут щомиті.Ще потрібно вигуляти сукню в палаці.І щось придбати красиве і яскраве для настрою. Я стільки собі в усьому відмовляла! Відірвусь!- Я така транжира завжди була. А зараз мені нічого не хочеться.Чоловік відправив до вас на лікування. Каже ви заряджаєте позитивом і жагою жити.Мені це потрібно!- Я з вами була тут восени і вернулась навесні на тюльпани! Мабуть ще приїду. Це неймовірно!! Це нереально! Це богічно! Ми тут - це ЩАСТЯ!!!- Моя Софія вчора відтаяла на креветках (ми замовляли рибку і морепродукти ввечері) і більше не нудить, що пропускає школу.А радіє, що зараз не в бомбосховищі, а тут.Всі діти пишуть в загальний чат, що спізняться, бо проспали через обстріл.А ми виспались.Спали як давно не дозволяли собі розслабитись.Я взагалі не пам'ятаю коли я так спала - може в дитинстві...- Заганяла я вас? - Та ні! Ви що! Це кайф!!Я йду щаслива і фотографую моїх богинь.Гід розповідає їм про Сулейманію, ми робимо фото з видом на Босфор, я розповідаю про Байду Вишневецького, якого так боялись турки, що придумали йому найстрашнішу смерть..Попереду палац Топкапи, Айа Софія і Блакитна мечеть.- Ми сюди ще повернемось?Питають дівчатка бо не встигли нафоткатись, надивитись, набутись.- Ви маєте вільний час і можете запланувати його тут...- Ой, ми ж ще хотіли на шопінг!!Буду спамити фоточками.Бо це прекрасно.В Києві вчора був вітер, злива, град, а тут +25 і сонечко.Ми навіть трішки підгоріли, хоча я казала всім користуватись СПФ-захистом.А ви плануєте з нами на осінь чи весну?Можна вже записуватись.І навіть обирати дати.Бо перші замовляють )))Інші просто приєднуються.Цьом.Ваша #Дубровська 27.04.2026 Стамбул

Сьогодні важкий ранок - не хочу вірити, що наша неймовірна зірочка Любомира Кеплер полетіла на небо.Моя невгамовна подруго, ти всіх тримала, навіть тих, хто здавався і не витримував.Ти була всюди - і на Майдані, і на похованнях Героїв, і на святах, і на мітингах, і на судах над Героями і беркутами, ти плела сітки для ЗСУ і переживала, що на цих довгих судових засіданнях руки не зайняті...Ти ненавиділа цю владу зрадників і довго вагалась чи вдягати на день народження свою улюблену зелену сукню.Моя стильна, прекрасна, енергійна, добра, чуйна, справжня Любомиро!! Ти є й на наших відео. Там скраєчку "над прірвою" як ми жартували, коли стояли над дорогою і намагались розбудити і Кроп, і владу..Коли відстоювали Героїв і намагались назавжди закрити покидьків...В тій зеленій сукні в свій день народження ти свідчила в суді проти беркутні, а судді звільняли їх прямо в залі суду. І ці нелюди погрожували тебе вбити - прямо там, перед камерами, суддями, поліцією.І ти нескорено і незламно дивилась їм в очі.Боже..Ну як так??Сьогодні небо плаче разом з нами..Такі люди не повинні йти за обрій.Ми ж так мріяли відтанцювати каблуки на святі Перемоги.Ти могла жити в безпечній Європі, але примчала сюди і буда поряд завжди.Нічого не відбувалось без Любомири!!! Ми ділились кавою, переживаннями, сльозами і радістю.Ми обнімались, реготали і плакали разом.Моя Берегиня Києва!!Коли ідеш з Любомира Кеплер здається весь Київ хоче її обійняти.Волонтери, Воїни, пересічні громадяни, та навіть коти і собаки бігли до цієї світлої людини - отримати часточку тепла і любові.Безмежна любов до людей і України!Безмежна...Як боляче...Не могла зрозуміти, чому думала про тебе ці дні.І чому не вистачило часу написати чи подзвонити..Впевнена, що якби не клята срусня наша Любомира прожила б ще довше життя..Не уявляю Київ без неї..Не уявляю взагалі...Світла пам'ять. Біль ((Співчуття рідним - вам пощастило мати неймовірне сонечко в родині..Нам всім пощастило знати її - сильну, незламну, стильну, харизматичну, вперту, патріотичну подругу-Воїна Любомиру. Вона не хотіла сліз..Але я давно так не ридала, як сьогодні.. 24.04.2026

Сьогодні навіть скуштувала морозиво - на вечір трішки вітер стих і потепліло.Я взяла жовте:- Це лимонне?- Ні, не знаю, мабуть бананове - сказав офіціант.А інший підійшов і щось почав говорити про банани, які мені потрібні.Та я вмію так дивитись, щоб слова застрягали в горлі.І не чути вибачень. Мазнувши поглядом наче по г..ну..Він тепер намагається залагодити і вибачитись.Носить мені все, а я прошу не турбувати.І не даю чайові йому.Вчу.Поряд зі мною на поверсі живуть рашисти.Не знаю це пара чи жінки.Але о 5й ранку мене розбудив стукіт в їх двері і потім розмова де рашистка дякувала за пляшки і казала, що вже нема куди ставити - на два дні вистачить бухати.А співробітник готелю обіцяв принести ще.Я стрималась і не вийшла.А так би могла злякати спонсора...Та сусіди поки не заважають мені.Вертаються під ранок з "діскотєки".Одна німкеня спитала мене, що я люблю.- Я люблю свою роботу, і море люблю, і танцювати.- Але ви не ходите ввечері танцювати! - Так.. Я сплю. росіяни не дають нам спати вночі і я дуже стомлена зараз.- Ви повинні хоча б раз потанцювати тут - серед людей.Я зайду за вами!- Ні, дякую. Я краще посплю...- Ви не повинні дарувати своє життя і улюблені моменти цим нехристям!Я намагалась перекласти слово "скрєпні" але гугл поламався )))Курс росте як скажений.Хто не доплатив за тури - раджу прискоритись...Мені то без різниці, а вам потім платити більше...В наш тур в Стамбул є ще 1 місце (можна звісно і 2 чи 3, бо група маленька), але для того, щоб всі жили в номерах дабл по 2, мені потрібна ще одна людина.Можливо це ви? Тоді пишіть ))ЧекаюЦьомА, і ще, можливо комусь потрібна людина, що працюватиме онлайн (айті, кібербезпека і т.інш. - можу порадити спеца).#Дубровська 22.04.2026 Туреччина

Ще тут є родина з Білої Церкви.Дітки такі люблені-люблені і геть різні.Мені пощастило познайомитись з ними одразу після переїзду в цей готель. Якось не так сумно, коли знаєш, що поряд є наші.Давно хотіла побачити цей готель - бо ціна нормальна і бухта тепла, але ніхто з колег тут не був.І я не могла зрозуміти чи варто продавати.Бачу, що варто.На свої гроші він досить не погано працює.Правда без креветок.Але за таку ціну я на них і не розраховувала.Все інше - добре.Буду радити СВОЇМ клієнтам.Трішки була в запарі ці дні.Якщо комусь не відповіла - маякніть. Бо мені просто обвалили особисті повідомлення привітаннями.Це так круто і класно, але так потім важко догребти до важливих повідомлень по роботі...Та ціную кожне слово, бо вони прямо магічно впливають на мій стан.Стільки добрих слів, стільки неймовірних людей написало!! Люблю вас до неба!Люблю і ціную.І друзів, яких знаю ціле життя і тих, з ким познайомились геть недавно, але наче знали один одного довго.І моїх чудових Воїнів - як я молюсь за кожного з вас і чекаю зустрічі!!! Як мені приємні були привітання від "банди", "батальйону", "наші всі вітають тебе" і фото чи слова від яких спочатку спиняється серце, а потім йду танцювати.Привітання від клієнтів, конкурентів і колег, від партнерів по бізнесу, від читачів, які часто починаються так:- Вітання з Австралії/Мілану/Єгипту/Сінгапуру і т.д.Мої батьки дуже хотіли щоб я стала хорошою людиною коли виросту.Я оце виросла і зрозуміла, що круто обирати самому для кого бути хорошою, а для кого створити пекло.Зараз я "мила" і зі мною хочуть спілкуватись іноземці.І я розповідаю їм про Україну, про війну, обстріли і про те, що кожен росіянин винен в цій війні.Це чує рашистка, підходить до мене з вибаченнями:- Мнє так нєудобна пєрєд каждим укрАінцем... Что ми натварілі.. ета ужас...Я хотіла стриматись, але ніт:- А чий Крим? - питаю!- Канєчна наш!От і все...Одне питання лакмус - і ви не вірите в хароших узьких, яких видно в тепловізор.Море ще холодне.Ця зима була люта і в Туреччині теж.Я купаюсь, але вговорюю себе зайти і звикаю до води досить довго.Вночі прямо холодно.Дме шалений вітер і температура 8-9-11 градусів.Вдень до 25.Як нема вітру - то ок.Рашисти на пляжі питають в інших:- Тут па какому врємєні жить? Па маццквє?І потім ходять між рядами лежаків і кажуть кожному оркомовному:- Тут такойєже врємя как і в маццквє! Живьом па маццквє. Па маццковскаму!! Бісять..Тусю біля німців, поляків, литовців, швейцарців, нідерландців.Хотілося б виділити просто клаптик пляжу для немитих, щоб вони там кучкувались.Але поки що це не можливо.Треба працювати і над цим.Подивлюсь ще 3 готелі цієї ж мережі. Цікаво. Один зовсім поряд.Інший на пляжі Клеопатри.Коли я була маленька я дуже любила свого дядька Сигизмунда (як мені подобалось вимовляти це ім"я і бачити подумки його добрі очі і посмішку).Але він надто рано помер.І я дуже горювала за ним.І в дитячому садочку, коли в нас питали ким би ми хотіли стати коли виростемо я просто сказала:- Богом!- Бути богом дуже складно - сказала мені вихователька.- Я впевнена, що я впораюсь! - сказала тоді я.Й досі пам'ятаю цю розмову і своє рішення.І слова виховательки:- Ніколи нікому не кажи про це. Ніколи і нікому!! - Чому?- Не можна. Бог за таке карає.- Він боїться що я стану кращим богом?- Все мовчи!! Забудь.Але я не забула.І досі впевнена, що в деяких випадках впоралася б точно...Кожен з нас певною мірою Бог для тих кого ми любимо і хто любить нас.В нас багато любові.Бо Україна і є любов.Та людина не створена лише з серця.. Кожному необхідно розвивати й мозок.Тоді буде баланс і краще життя для всіх кого любимо.Бо...Цьом. Ваша #Дубровська 21.04.2026 Аланія

А вони (вороги) будуть тими, з ким гидуватимуть сидіти за одним столом, летіти одним рейсом, ділити один простір.Я вірю в це беззастережно.І де б я не була  - я розповідаю про Україну з такою любов'ю, що люди закохуються і мріють відвідати і щоб ми ПЕРЕМОГЛИ.А про орків я розповідаю так, що потім їх не с/приймають поряд.Це мій крихітний внесок.А є ще інші.Дякую всім, хто поряд. Дуже прошу вітати під постом, а не окремо, бо я потім не розгребусь, а соц.мережі заблокують мене за спам - як вони роблять щороку і більшість ваших побажань я просто не побачу...Дякую всім, хто підтримує ЗСУ і Україну.Всім, кому не байдуже.Всім, хто на одній хвилі зі мною.Обнімаю, цілую, ваша #Дубровська 19.04.2026 КемерДівчата, що скинули мені гроші за екскурсійний тур, маякніть в месенджер, я не можу знайти нашу переписку.Через моє відрядження, я не завжди на зв'язку і певним готельним спамом мені перебивають важливі повідомлення.Взагалі всі, кому я не вислала скрін бронювання - пишіть.Бо я завжди присилаю.Щоб у вас було.Хто хоче з нами в Стамбул - приєднуйтесь! Маємо пару місць.І чекаємо саме вас.Фото виставлю несерйозне )Я часто буваю і така )))

Коли я їду у відрядження більшість людей радить мені "гарно відпочити" і я завжди подумки сміюсь над цим побажанням, бо наші відрядження, хоч і проходять біля моря, не про відпочинок геть.Хоча ми й намагаємось робити гарні фото, наче встигли й відпочити.Але це надзусилля.Бо ти йдеш дивитись кілометри готелів, під сонцем чи дощем, поряд море, коктейлі, люди в купальниках.Дивляться на тебе і твою групу турагентів і не можуть зрозуміти, що ці дивні люди тут забули?Чому вони все фотографують замість того, щоб робити селфі, купатись, строїти палаци на піску або посміхатись аніматорам.І коли ти вже геть без сил маєш 5 хвилин перепочинку, доки приїде автобус, перевезти вас в інший готель ти хочеш одразу все:заснути, попити води чи кави, вмитись, попісяти, полежати/посидіти, щоб тебе ніхто не чіпав і навіть не говорив до тебе.Але встаєш і йдеш робити фото - щасливі і чудові.Щоб в тебе лишились добрі спогади про цей тур.І щоб в інших прокинулось бажання подорожувати.Готелі дійсно в більшості класні.Або ми змінились.Бо наприклад сьогодні ми дивились готель, який колись мене зовсім не вразив.І я багато років не продавала його.А він змінювався.Міняв назви, власників, працівників, сервіс, харчування, територію.Сьогодні я не дуже й хотіла дивитись його, але...Він сподобався мені набагато більше ніж колись.І ще...Виявилось, що в цей готель запросто можна відправляти дівчат, що хотіли б познайомитись з чоловіком.Бо їх тут набагато більше ніж жінок.І досить гарні.(Потім я дізналась, що зараз проходить певна подія за участю Президента Туреччини в Белеку, тому в більшості готелів поряд й живуть ці чоловіки і їх охорона).Але висновки про готель теж зробила не дарма.Мій аналітичний розум баче те, що інші випустили з виду.Ще я дуже люблю готелі де смачно можна поїсти.Тому намагаюсь завжди зайти і подивитись чим годують і спитати чи смачно.Бо навіть найпрекрасніші продукти можуть бути кепсько приготовані.І є готелі де неймовірно гарна подача, а їсти не смачно.А є - навпаки.Все таки хочеться балансу краси і смаку, та якщо вибирати, оберу смак.А красу організую на тарілці собі.Зараз в Туреччині сезон полуниці.Море ще холодне.Та я помітила, що коли в нас холодна зима (а в нас була просто нереально холоднюща), то і в Туреччині море прогрівається досить довго - не знаю як це пов"язано, але завжди сходиться.А коли в нас тепло, то і в Туреччині прогріте море навіть в не сезон. Сьогодні ми переїхали з Белеку до Кемеру.В готель, що лише перший день як відкрився.І наші організатори, не дивлячись на те, що в нас був довгий день огляду готелів і переїзд в інше місто, вирішили зробити вечірку.Вони дуже намагаються зробити все, щоб ми не лише попрацювали, але й відпочили, та переключились.Вдень це не виходить, бо то до нас приїздять отельєри, то ми до них їдемо дивитись готелі, а вночі ми такі стомлені, що наче й нема сил нікуди йти.Але це теж робота.Гоцати на вечірках, щоб туристи, що відпочивають в готелі думали що там живе багато людей, і їм буде весело.Турагенти відпрацьовують ще й так.Я інколи думаю:- Господи, ну куди нам ще й танцювати...Ми ж такі стомлені і замучені роботою..А потім починається українська і іноземна музика...І ти такий трішки піддьоргуєш ногою, потім пальцем руки, потім плечем, попою, спиною і....Потім ти вже несешся в танці, наче й не обіцяв собі, що "три хвилини і все" (с).Я так любила танцювати...Завжди...І зараз люблю.Перед самим повномасштабним втогрненням я була в Хургаді в рекламнику.Не хотіла їхати, боялась, що почнеться більша війна.Всі боялись і все одно вговорили мене їхати.Малий хотів щоб я була в безпеці, якщо що.Сподівався, що не зможу повернутись.Я, знаючи як рашисти прив'язані до дат, думала, що це буле 23 лютого, бо вони ж святкують кров"ю.І коли 23 закінчувалось, аж видихнула...І в нас було вручення дипломів в рекламнику.Я вдягла жовту вишиванку з червоними квітами і танцювала тоді...А група російських турагентів нас знімали  на відео і один голосно коментував:- Ані нє знают, что завтра іх гарада будут гарєть ат ракєт.

Щоб був час відновитись після дороги перед новою.Тут вже чекають друзі.А я везу пасочку Рошен - полювала за ними 4 дні.Бо вони дійсно найкращі.На кордоні звісно попросили відкрити мою валізку.- Та там лише пасочки і труси! - кажу я.Відкриваю і дійсно - пасочки, золоті труси від купальника і мандаринки.Прикордонник зашарівся.Сказав закривати і побажав доброї дороги.Забула візитівки... Це трохи проблема, бо ж їду не відпочивати, а працювати.Але так звикла, що не даю свої контакти і не шукаю нових клієнтів, що перестала носити візитівки.Лежать в мене чемно на полиці.І на нагадують, що були часи, коли це було обов'язковим атрибутом турагента.Подивлюсь готелі в Туреччині на Середземному морі - найтеплішому, де найдовший сезон.Зроблю тур по Стамбулу для друзів.Побачу готелі на Егейському узбережжі Бодруму і примчу.Сподіваюсь всі війни в світі закінчаться до літа.І ми все одно ніколи не станемо такими як були раніше.Ніколи...І не повернемо тих, кого втратили.Бо ніхто не Христос...Люди, що вірують кажуть, що ми повинні були пройти ці випробування і страх.Повинні були змінитись...Але правда в тому, що надто великою ціною і втратами ми змінювались.І все одно ці зміни не охопили всіх певною мірою..Ні не так..Просто ці зміни як завжди в світі для когось були болючими і страшними, а для когось стали тим трампліном і шансом, який дав старт новому щасливому життю.Тому ці люди по різному дякують - одні ЗСУ і Богу, інші пхутіну, зеленському чи іранським аятолам..Між українцями ростуть прірви...Ми й самі їх нормально так підкопуємо.Міряючись патріотизмом, донатами, втратами, героїзмом, сцикккливістю, добрими і злими вчинками, діями і бездіяльністю.Хтось складає в стоси гроші, хтось подяки, медалі, чи списки імен, які більше ніколи не стануть людьми зі справжніми обіймами...Лише в хвилину мовчання, в скорботну суботу, в "Пливе кача" навідуватимуться до тебе.Цілуватимуть твої щоки сльозами.Житимуть в твоєму серці вічно.Я простудила в дорозі око - приходилось відкривати вікна і двері на вітру.Тепер я ще й тут не красива.Але буду на свято в безпеці.Якщо можна тепер хоча б якусь країну назвати безпечною.Бо світ сходить з розуму.А ми на то все дивимось.І жартуємо, що варто сходити за попкорном.Коли в'їхали до Молдови перші декілька заправок світились "без пального" і трохи накривала паніка.Бо шлях з країни до країни довгий.І заправитись завжди потрібно.Але десь на 6-7 заправці побачили, що паливо все ж є.Тут воно коштує 87 гривень за літр.З російського полону звільнено 175 військових та 7 цивільних!Найважливіша новина за день-тиждень.Радію що встигли повернути живих...Бо щодня в орківських катівнях їх шанси зменшувались..Кому я ще не написала про доплати за тури (паливний збір) - не радійте голосно..Можливо просто ще не дійшла наша черга в оператора.А можливо вони все ж вірять, що та війна скоро припиниться, і з паливом знову все буде гаразд.Побачимо.Я на зв'язку.Не сію паніку.Просто попереджаю і зважую ризики..Яких щодня все більше...Як і шансів, що це все не матиме значення.#Дубровська 11.04.2026 Київ-Кишинів

Мені це дивно.Я ненавиджу коли мені намагаються давати поради, особливо непрохані.А платити за це.. Я згідна лише, якщо це профі.Наприклад приходиш ти до лікаря - платиш йому за те, що він дає професійні поради як тобі вилікуватись.Чи до ріелтора - платиш, щоб не влетіти на гроші при здачі чи оренді житла.Чи до психолога (гарні психологи на вагу золота) - платиш і зцілюєшся, розуміючи як триматись далі і не йти в прірву..Але гратись в магію я б не радила.ЦЕ буває надто боляче.Я спеціально пишу зараз простими словами без заумних термінів і конкретних прикладів.Просто щоб мене почуло більше людей.Коли я була мала, мені відправляли в піонерські табори на море і там вночі ми розповідали страшилки.Це були або історії "В чорній-чорній кімнаті..."або магічні "І з тих пір в шафі завжди була вода"Або стрьомні після яких дівчата верещали так, що всі вожаті прибігали нас заспокоювати і потім чергували під дверима...І хтось обов'язково наливав воду на шафу, щоб вона проливалась і "збувалась" страшна історія.І хтось обов'язково вірив і боявся потім багато років.А хтось сміявся і продовжував придумувати страшні історії, знаходячі кайф в цьому німому жахові обожнювання...Та ми дорослі.В нас війна.Ми віримо в обереги, молитви, енергетику і Воїнів ЗСУ.Ми якось тримаємось хоча звісно кожен поплавлений на якійсь особистій темі, втраті, страху.І все ж..Бережіть себе і не довіряйте ворожим технологіям.І повірте.Все що на ворожій мові - повинно нас спиняти..Повинно спрацьовувати дзвіночком, що не дасть довіряти.Хоча ворог розвивається.І дурманить голови патріотам, виловлюючи їх в такому стані, коли хочеться прихилити голову і хоч трішки розслабитись в спокої.І ті перекладають філігранно, так що ти й не зрозумієш, що писала грусня...Не буде в тексті підлоги шостого і пекельні борошна виправлять теж.Навіщо я це все пишу??Бо мені боляче бачити, як люди вірять аферистам..А потім ще й платять непомірну ціну..Хоча це їх вибір і їх життя..Та інколи ми настільки розгублені, що..Будьте живими і щасливими, прошу.І хай ця страшна війна скінчиться так, щоб Україна вижила і розквітла, а росія більше ніколи не могла ні на кого нападать.АміньТихої ночі.#Дубровська 06.04.2026 КиївTetiana Dubrovska

- Вже оплачена. Збирайте валізи. Плануйте відпочинок.Бо там дуже смачно!! І для полуниці беріть окрему тарілку і посміхайтесь, а вам будуть накладати і накладати ці неймовірно соковиті плоди..- Боже мій, я вже й забула як це - відпочивати...- А ще там богічна кава. І можна пити її під в'язаними крючком парасолями - і це окремий кайф! А на сніданок просіть щоб вам приносили полуничний і манговий фреш.І на обід теж. Він такий смачний.- Я мабуть попала в казку... Я ще не можу повірити, що я не сплю... - каже клієнтка і телефонує сину дякувати за все.Бо це він з родиною придумав такий неймовірний подарунок для своїх батьків.Пишу іншій туристці, що виліт перенесли на раніше. І нажаль вона не встигне поплавати зранку.Вона трішки розстроєна.Каже, що хотіла б лишитись в Єгипті ще на місяць.Згадую як вмовляла її не відміняти тур і їхати.. І посміхаюсь - я радію, що вона відновилась і закохалась в цю країну.Але їхати боялась.Бо їй здавалось, що шлях до Кишиневу надто важкий.Я рахую і бронюю тури в Болгарію, Грецію, Чорногорію, Італію, Хорватію, Іспанію та інш.Клієнти питають:- Якщо закінчиться війна чи перенесуть рейси з Кишиневу до Борисполя?Я думаю, що люди надто позитивні в нас.А може це така захисна реакція - думати про хороше.Сподіваюсь їх мозок не спаплюжений зе-марафоном.Я теж їм полуницю - мені подарувала моя подруга Іра.Разом з квітами і вітамінами.Полуниця пахне щастям і пристрастю.Коли починається вечір так хочеться щастя і пристрасті...  і лише добрих новин.Але в мене лише полуниця.Що теж не мало.Я раніше не їла полуницю з холодильника..Їла з грядочки.. Інколи помиту під краном чи прямо таку, з крихітками землі..Їла теплу, з базару.Ароматну і красиву "один в один"...А зараз їм з холодильника.І це теж смачно.І зуби приємно відкушують солодкі і ароматні шматочки...І я намагаюсь забути хоч на хвилину, те про що думаю сьогодні.Про що гірко плачу.. І не можу розповісти..Не маю права..Бережіть дітей.Балуйте..Любіть.Дякуйте за кожен вчинок, день, мить.Вони наша "безумовна любов"! Навіть, якщо це діти наших друзів..Якби ж можна було захистити всіх кого любиш..Якби ж можна було прожити довге життя в багатій, квітучій, щасливій Україні в щасті і радості, лише з гарними новинами і подіями щодня!Помоліться за Павла - золота дитина.Життя несправедливе.Якби не було немитих - ми б жили довше.Наші б діти і друзі не гинули.Наші батьки б так швидко не старіли, не хворіли і трималися б!Ми б не стояли перед вибором: нова сукня чи донат.І не обирали б донат, бо сукні почекають до Перемоги.. Колись.. Можливо.. Якщо виживемо...Коли ти щасливий - в тобі так багато емоцій і слів.Коли навпаки.. лікуєшся мовчанням...В нас зараз скажені гойдалки, де кожен день приносить неймовірний біль і сльози радості...Вчені кажуть, що таких як ми більше немає в світі.Може й так...Ми повинні вижити для щастя і ПОМСТИ!Тихої ночі.#Дубровська 04.04.2026 Київ