- Танюша, ви заслужилі поріцанійє в моіх глазах! - написала мені жінка після однієї з зустрічей в жіночому колі Києва. Я прочитала і посміхнулась. Я навіть розумію, що саме її шокувало. Але не виправдовуюсь за своє життя, бо це мій вибір як його проживати. І я знаю, як ті, що виросли при Союзі хочуть надавати нам безкоштовних порад, які нікому не потрібні.- Відпишетесь? - просто спитала я, наче підштовхуючи людину не мучитись і не поріцать мене знову і знову. Бо змінюватись не збираюсь. Навпаки записалась в Клуб Деграданток України (але це зовсім інша історія).- Нєт, что ви. Ви мєня падсаділі на сваі тєксти. Я проста пастарайюсь забить, что ви нє ідєальна...- Краще не забувайте, бо я геть не ідеальна. Як і всі, хто живий. Ідеалів не існує взагалі. Навіть на витвори мистецтв знаходяться критики і багато. Але мені радісно, що ви поділились. Бо я ледь не забула, що таке буває. Якось давно не відчувала нічого подібного.- Танюша, ви нє растроілісь ні каплі?- Ні, багато людей придумують собі про мене якісь певні якості, історії, примальовують мені ледь не святість, але ж я геть не така. І мені приємно, що тепер ви будете сприймати мене як живу людину зі своїми вадами і неідеальністю. Бо ті німби, навішані іншими, інколи давлять, а не прикрашають. Тому я завжди дякую і посміхаюсь. Мені дійсно цікаво як мене сприймають. І як після справжнього спілкування інколи думка змінюється, а інколи навпаки, людина настільки тонко відчула мене по текстах, що при живому спілкуванні лише підтвердила свої думки.- А я всю жизнь старалась бить ідєальной.. І нікто етава нє ценіл.. Ні радітєлі, ні муж, ні дєті, ні начальство...- Ну у вас ще є час все змінити і пожити як ви б хотіли. От ви про що мрієте?- Я, Танєчка, мрію пра Єгіпєт, там гдє ви плавалі с чєрєпахамі.. Но я адна байюсь. Всьо такі морє... Вдруг что, нада чтоби кто та бил рядам..- Ну от, ми вчора на Деградації якраз обговорювали, що можемо разом з дівчатами організовувати такі тури - на море чи екскурсійні.. І дешевше, і веселіше, і комфортніше, бо можна брати один трансфер на всіх абощо.- Ета прєкрасная ідєя, Таня! Мнє нємнога странная і нєажиданная реакция ваша на маі слава, но я рада, что всьо вам висказала!- І попробуєте жити не ідеально?- Нє знаю.. Маі гада нє прєдраспаложени к ізмєнєніям, но я падумаю пра ета. Проста нє знайю с чєво начать?- Почніть з української! Ви ж вмієте солов'їною!- Ой, да нєт, у мєня скарєє суржик чєм мова.. Я баюсь...- Ну от, це буде мега неідеально і прекрасно! Давайте!- Ну харашо, Таня. Добре. Я папробуйю спілкувацця нашою. Что мнє тєрять, тобіш втрачати?- Огго! Круто виходить! Можна я цю розмову викладу в себе на сторінці?- Ну толька нє указивайтє на мєня пальцем. Я ж нє со зла, ви же панімайєтє?- Не розумію )) - Та кажу не вказуйте мене, бо я вже в тому віці, коли зайва слава не потрібна..- Ооооооо, круууть!!! Продовжуйте!!- Я трошки перекладала, чесно, але це просто.. Я згадую слова і вони наче нанизуються намистинами.. Ви писали про це і я запам'ятала вираз.- Бачите, почали з осуду мене, а закінчили тим що гуглимо певні слова і перекладаємо на мову. Це шалений розвиток, я вважаю! А ви?- Та нормально, Таня.. От ви умєєтє.. вмієте все повернуть... В мене в роті наче збираються слова і я катаю їх язиком і пробую на вкус, ой смак.- Спробуйте 10 днів говорити українською, а далі саме піде! От побачите. В мене на 8й день вже пішло легко і без перекладачів. Але деякі слова й досі перевіряю, гуглю...- Харашо, ой добре, Таню. Абєщайю вам цей марафон.. А ви вазьмьо.. візьмете мене з собою в Єгипет! Абєщайтє!- Я буду писати про спільні тури і можна буде приєднатись. Ви ж все одно вирішили не відписуватись ))- Та да, я читаю вас постійно.- Домовились. Гарного дня.- Мнє б ваши нєрви... канати!!
- Повірте, воно вам не тре ))
#Дубровська 13.09.2026 Київ