Пише вчора знайома з Києва, що мали план Б, раптом що. Але навернувся дорогезний генератор, а пічна труба дала тріщину. І прийшлось вертатись в Київ на 18 поверх, без води, тепла і електроенергії. Але вони не здаються і купують ковдри, термоси, павербанки, та розвозять по самотнім бабусям-дідусям, яким нема кому допомогти. І так в кожному районі Києва. Всі намагаються один одному допомогти. В такі скрутні часи. Знов не про Відень. Я помітила, що в мене всі розмови завжди вертаються все одно в Україну. І в моєї Саші теж. Вона той нереальний гід, який не лише знає історію країни і діячів, але й вміє проводити часові паралелі, а ще постійно звертає всі розповіді до України, українців, українських реалій. Це круто і надихаюче! Ви знали, що Франко захищав свій диплом у Відні? Знаєте чому? А про Миколу Лисенка, що навчався у Віденській консерваторії? Трішки зацитую екскурсію пані Олександри: - «Ви знаєте Лисенка як автора "Молитви за Україну".- Але чи знали ви, що він приїхав до Відня як молодий бунтар, щоб довести: українська народна пісня варта найвищої світової сцени?»Чи про імператрицю Марію-Терезію, яка досить багато зробила для західної частини України, сказавши знамениту фразу:- Якщо я не візьму, то візьмуть інші. Я принаймні зроблю все, щоб людям жилося добре.(звісно я не дослівно передаю її слова, а так як пам'ятаю, а моя Олександра знає дослівно). От в цьому і різниця між хорошими керманичами країни, що думають про народ і зрадниками, що у війну займаються лише знищенням цього народу і набиванням власних кишень. Інколи під мої пости приходять обурені:- Ну ми розуміємо це все і що? А те що варто говорити, не мовчати, і можливо пізніше на виборах люди будуть більш розумно обирати владу. А значить матимуть зовсім інші наслідки свого продуманого вибору. Бо я вже розчаровуюсь в розумових здібностях певної частини населення. І це так боляче.. Набагато приємніше вірити, що наші люди найкращі. І постійно бачити ці підтвердження. Бо так і є. ЦьомВаша Дубровська 19.01.2026 Відень