— Знаєш, — прошепотів він майже біля губ, — після такого дня я розумію, що слава, сцена, аплодисменти — усе це ніщо, якщо в кінці мене не чекаєш ти.Чонгук сковтнув й не втримав усмішки.— Тоді обіцяй, що завжди приходитимеш додому саме до мене.— Обіцяю, — тихо відповів Техьон, торкнувшись його вуст у короткому ніжному поцілунку.Вони повечеряли, сміючись і кидаючи одне одному маленькі жарти, як завжди. Але атмосфера за столом залишалася особливою: теплою, тихою й безпечною. За вікном гуділо місто, неон світив у далині, а тут, у їхній маленькій кухні, існував власний всесвіт — лише для двох.Вечеря залишила по собі приємну сонливу легкість. Техьон, наситившись і нарешті трохи розслабившись, ліниво схилив голову на плече Чонгука. Той м’яко провів рукою по його волоссю, зариваючись у волосся на потилиці та мʼяко масуючи її.— Ти зараз такий сонний, — усміхнувся Чонгук. — Я навіть не впевнений, що ти дійдеш до ліжка.— Якщо я засну тут, ти ж не залишиш мене на стільці? — пробурмотів Техьон, закриваючи очі.— Ні, — Чонгук засміявся й обережно підняв його на ноги. — Я занадто тебе люблю, щоб дозволити тобі спати в такій незручній позі.Вони пройшли до спальні. У кімнаті панувала тиша, тільки нічне місто за вікном миготіло вогнями. Чонгук допоміг Техьону перевдягтися в м’яку футболку й заліз під ковдру разом із ним. Техьон відразу обійняв його, притиснувши до себе так міцно, ніби боявся відпустити навіть уві сні.— Знаєш, — тихо промовив він, закопуючись носом у шию Чонгука, — усе, що мені потрібно, щоб бути щасливим, це твої руки навколо мене.Чонгук відчув, як тепло розлилося всередині. Він поцілував його в скроню й прошепотів:— Тоді спи спокійно. Я ніколи не відпущу.Їхні дихання поступово вирівнялися, серця билися в одному ритмі. За вікном ніч продовжувала своє життя, але тут, у маленькій спальні, був цілий світ — тихий і теплий, сповнений безмежної любові.✨@taekookskissua 😀✨