Володимир Сем-в (Фейсбук):29 грудня 1724 року у казематах Петропавлівської фортеці помер Павло Полуботок – наказний гетьман Лівобережної України.Майбутній гетьман походив із заможного козацько-старшинського роду з Чернігівщини. Його батько, Леонтій Полуботок, був генеральним осавулом у гетьманському уряді Івана Самойловича.Павло Полуботок народився близько 1660 року. Отримав ґрунтовну домашню освіту, яку доповнив навчанням у Києво-Могилянській академії. Одруження на небозі тодішнього гетьмана Єфимії Самойловичевій сприяло його стрімкому кар’єрному зростанню. Він швидко отримав звання значного військового товариша, яке надавалося старшинам у відставці чи найближчому резерву. Полуботки почали активно скуповувати землі на Чернігівщині та в Переяславському полку, розвиваючи там численні промисли: гути, рудні, поташні буди, а також виробництво скла. Діяльність родини викликала скарги від місцевих козаків. Вони звинувачували Полуботка навіть у готовності використовувати кістки покійних для збільшення виробництва поташу.Попри напружені стосунки з Іваном Мазепою, у 1705 році гетьман призначив Павла Полуботка Чернігівським полковником. Під час Північної війни він не підтримав виступ Мазепи проти Петра I. У листопаді 1708 року, на Глухівській елекційній раді, Полуботок сподівався стати гетьманом. Більшість козаків підтримували його кандидатуру, але вирішальне слово залишалося за Петром І, який затвердив гетьманом Івана Скоропадського. Цар недовірливо ставився до Полуботка, вважаючи його «хитрим, здатним дорівнятися до Мазепи». Натомість Полуботок отримав значні маєтки, зокрема землі, які раніше належали Івану Мазепі та Пилипу Орлику.Згодом Полуботок став одним із найбагатших магнатів Лівобережної України, володіючи понад трьома тисячами селянських дворів. Його маєтки були розкидані по всьому Лівобережжю, а «двори з хоромами» вражали своєю розкішшю.Гетьман мав велику бібліотеку, колекціонував ікони, картини, зброю та предмети декоративного мистецтва. Він активно жертвував кошти на будівництво церков, особливо підтримуючи Вознесенський храм у Чернігові, поруч із яким була його садиба. Полуботок також цікавився історією і створив «Хроничку» — записи, що охоплювали період з 1452 по 1715 рік. Цю працю пізніше доопрацював його зять Яків Маркович.У 1722 році Полуботок став наказним гетьманом, хоча його повноваження були значно обмежені Малоросійською колегією. Він намагався реформувати судочинство, впровадивши колегіальний розгляд справ. Крім того, добивався нових гетьманських виборів, щоб зберегти автономію Гетьманщини. Проте його конфлікт із президентом Малоросійської колегії Степаном Вельяміновим призвів до арешту гетьмана.26 листопада 1723 року Павла Полуботка було звинувачено на основі вилучених документів. Протягом року він зазнавав допитів. Справу передали на розгляд Вищого суду, але до процесу не дійшло — 29 грудня 1724 року Полуботок помер у Петропавлівській фортеці. Через місяць помер і Петро I.Історик Микола Костомаров зазначав, що у другій половині XIX століття портрет Павла Полуботка був поширений у селянських хатах Лівобережжя. Також існувала легенда про його промову перед Петром I: «Знаю, що мене, за московським звичаєм, чекають кайдани… Але я промовляю від імені своєї Вітчизни і готовий до смерті, аби не бачити розорення мого рідного краю».