Християнин з династії Османів🇹🇷Шехзаде Яхья (після хрещення — Александр) народився у 1585 році в родині майбутнього султана Мехмеда III та грекині Елени Комнін. У 1595 році, коли Мехмед посів престол і почав страчувати братів, Елена інсценувала смерть сина за допомогою євнуха Хасана. Замість принца поховали іншу дитину, а сам Яхья з родиною втік до Салонік. Згодом у македонському монастирі святої Анастасії настоятель Мило охрестив його під іменем Александр, де той прожив близько восьми років.Після смерті батька у 1603 році та сходження на престол Ахмеда I, Яхья оголосив себе старшим законним спадкоємцем династії. Він брав участь у антисултанських повстаннях Пірі-паші та Кара-Саїда, де отримав поранення. Спроба таємно підняти заколот у Константинополі через візира Дервіш-пашу провалилася, візира стратили, а Яхья втік. Отримавши від матері та духовенства документи про хрещення й походження, він вирушив до Європи шукати військову підтримку.При дворі Рудольфа II у Празі претензії Яхьї визнали і відправили його до Флоренції. Герцог Козімо Медичі організував перевірку його легенди через священника Москетті, який підтвердив схожість Яхьї з османськими принцами. Після аудієнції у папи Павла V Яхья брав участь у морській експедиції Тоскани до берегів Леванту та Кіпру. Згодом він переїхав до Неаполя на утримання іспанського короля, але через підозри віце-короля графа Лемоса у фальсифікації походження був змушений залишити Італію.На Балканах Яхья під іменем графа Александра Чорногорського разом із архієпископом Віссаріоном та ватажком Верго збирав повстанців у Фракії. У 1617 році його війська двічі вторгалися в Косово та Боснію, атакували Скоп'є та Приштіну, але османи придушили ці заколоти. Поранений Яхья втік через Молдову до Парижа, де безуспішно співпрацював із герцогом Карлом Неверським, а потім відвідав Крим, Персію та Мекку.У жовтні 1624 року Яхья прибув до Києва, де митрополит Йов Борецький зацікавився його планами та допоміг організувати спільне посольство до Москви. У 1625 році Яхья взяв участь у великому морському поході запорізьких і донських козаків на османське узбережжя, який завершився битвою біля Карахармана. Через вимоги Порти видати його, Яхья втік до Московії, але тамтешня влада після допитів у Мценську засумнівалася в його словах, і восени 1626 року він залишив країну через Архангельськ.Протягом наступних років Яхья подорожував Німеччиною, Нідерландами та Італією, намагаючись домовитися про вторгнення з Валленштейном, Мальтійським орденом та австрійським двором, проте Тридцятилітня війна заважала європейцям підтримати його. У 1644 році він востаннє відвідав Балкани, де побачив свою матір незадовго до її смерті. З початком Кандійської війни у 1645 році Яхья першим попередив європейські держави про те, що справжньою ціллю турецького флоту є Крит.Наприкінці життя Венеційська республіка прийняла Яхью на службу в званні полковника під іменем Александр Варна. У серпні 1648 року на тлі зміни султанів в Стамбулі він відплив у свою останню військову експедицію. У лютому 1649 року під час облоги Ризано в Далмації Яхья захворів і помер у Которі у віці 64 років, де був похований за державний кошт. Його дружиною була Анна Катерина Кастриотта, нащадок Скандербега, онук Вінченцо Б'яджі був іспанським капітаном,але нащадків не мав.