Суспільне Донбас | Я не можу, сумую за ним. Не віриться мені. Номер сина напам'ять знала....

"Я не можу, сумую за ним. Не віриться мені. Номер сина напам'ять знала. Все хочеться мені подзвонити. Як згадаю, як говорили: "Синок, який борщ варить? Із куркою чи качкою?". Він: "Ма, та байдуже". Кажу: "А з чим, із капустою чи з щавлем?". А він: "Зі щавлем". Я коли згадаю, я не можу ні той борщ, нічого…" Лишалася одна у прифронтовому селі, мешкала в літній кухні без світла й зв'язку. 69-річна жителька Новокриворіжжя Донецької області Алла Коляда — мати загиблого під час обстрілу гірничого рятувальника Віталія Коляди. Життя її молодшого сина забрав удар російської армії по Добропіллю в ніч з 7 на 8 березня 2025 року. Старший син жінки помер від хвороби за 40 днів до смерті молодшого. Могили синів та чоловіка, якого не стало трохи більш як рік тому, зізнається, і тримали її в рідному селі. У розтрощеному Новокриворіжжі самотню Аллу 31 грудня минулого року знайшов волонтер Денис Христов, розповідає жінка. За кілька днів її вивезли співробітники ДСНС у Донецькій області.Що пережила у селі поблизу фронту, як прощалася з могилами синів, куди переїхала й як облаштувалася з господарством на новому місці, в тилу, — жінка розповіла Суспільне Донбас. Дивитись | Читати