У 416 році до Різдва Христового Афіни знищили острів Мелос. Під час Пелопоннеської війни мешканці цього острова були нейтральними, але цього виявилося замало. Після капітуляції всіх дорослих чоловіків стратили, жінок і дітей поневолили. Цей епізод, переказаний Фукідідом у відомому «Мелійському діалозі», є уособленням афінської політики: сила переважає закон тоді, коли немає рівноваги між рівними .Минуло понад два тисячоліття. Але ця формула знову звучить актуально.Найбільші світові конфлікти завжди народжувалися тоді, коли економічні та технологічні зрушення ламали старий баланс сил. Відкриття Америки, промислова революція, поява нових центрів економічної могутності - кожен такий етап переформатовував світовий порядок.Сьогодні ми живемо в епоху кібер- та технологічної революції. Контроль над рідкісними металами, енергетичними ресурсами, технологіями та інфраструктурою стає тим, чим колись були родючі землі чи промислові регіони. І разом із цим руйнуються старі механізми міжнародної солідарності та стримування.Держави, які мають силу (економічну чи військову), дедалі частіше використовують її для захисту власних інтересів. Ті, хто не має такої сили, змушені апелювати до принципів і процедур, які дедалі працюють гірше.Право дедалі більше стає добровільним. А реальним інструментом впливу знову стає сила.Після Другої світової війни створення ООН породило віру, що світ знайшов механізм для тривалого миру. Сьогодні дедалі більше відчуття, що ми повертаємося до логіки міжвоєнного періоду - коли міжнародні інституції нагадують Лігу Націй: багато декларацій, але замало реальних важелів впливу.22 травня 1935 року Клемент Еттлі, тодішній лідер Лейбористської партії виступив у Палаті громад проти пропозиції уряду щодо посилення Королівських ВПС у відповідь на переозброєння Німеччини. Він проголосив, що «наша політика полягає не в прагненні безпеки шляхом переозброєння, а шляхом роззброєння: повної ліквідації всіх національних озброєнь та створення міжнародних поліцейських сил під керівництвом Ліги Націй» Невдовзі стало зрозуміло, що військова слабкість лише заохотила Гітлера.Мораль проста і неприємна: мир не гарантується добрими намірами. Він гарантується балансом сил, який змушує право працювати.А історія повторюється, навіть якщо хтось не засвоює її уроків.