Продовжуємо ділитися конспектами з найцікавіших виступів на конференції SALT. Точка опори.Олена Бебко-Мінаєва, співвласниця ресторанів Rose Family (Odesa, Spicy NoSpicy, Бути Sofie), емоційно й щемно розповідала про бізнес, яким керують три покоління жінок ❤️.

Пані Роза - засновниця. Наталія Іванцова - її донька, а Олена Бебко-Мінаєва - онука.

🔥 Історія компанії сягає 1980 року. Тоді, напередодні Олімпіади в Києві, планували відкрити ресторани від різних областей України — так з’явилося кафе «Одеса». Його очолила бабуся Олени, пані Роза, яка тоді працювала в системі «Київресторантресту». Вона була непересічною й надзвичайно енергійною жінкою, що вважала, що життя — це «низка гучних застіль» і завжди доводила будь-яку справу до кінця. Наприклад, коли їй потрібно було організувати «вуличну їжу» від свого закладу, а водія не було, вона домовилася, щоб один із тролейбусів міста на день змінив маршрут і забезпечив логістику для кафе.

У часи перебудови та в перші роки Незалежності заклад на Великій Васильківській неодноразово змінював формат: піцерія, бургерна Boston Burgers, заклад «Лояль Одеса» з кальянами. У 2003 році на місці Boston Burgers відкрили «Одесу Маму» — бістро швидкого харчування.У 2013 році, вже під керівництвом Наталії, доньки Рози, заклад повністю перебудували — відкрився сучасний ресторан ODESA.

Спочатку за кухню відповідав шеф Юрій Приємський, згодом бренд-шефом компанії став Ігор Крамаренко. У 2016 році до керівництва компанією долучилася дочка Наталії та онучка пані Рози Олена Бебко-Мінаєва. Одним із її перших проєктів став ресторан Spicy NoSpicy. Під час розроблення концепції вирішили зосередитися не на конкретній національній кухні, а на різних смаках і текстурах із різних куточків Азії: Китаю, Таїланду, Індії та Японії. В основі комунікації — історія двох сестер Spicy та NoSpicy, які втілюють ідею єдності та гармонії протилежностей.Бути Sofie — це естетичний заклад на території Національного заповідника «Софія Київська». Він відкрився у 2021 році: директорка заповідника Неля Куковальська шукала партнерів, і Олена Бебко-Мінаєва та Наталя Іванцова прийняли цей виклик. Спочатку заклад працював у форматі двох сезонних терас, а вже під час повномасштабного вторгнення перевідкрився як повноцінний ресторан, що функціонує в приміщенні консисторії. Цитата від Олени: Страшно керувати бізнесом, який старший за тебе. Але я росла на кухні ресторану. Цей бізнес завжди був частиною мого життя. Бізнес — це марафон. Ти весь час думаєш, що це вже кінець. Коли поруч відкриваються конкуренти з подібним продуктом. Коли йде шеф, на творчості якого все було зав’язано. Коли звільняється директор. Коли починається пандемія... Коли тайфун у В’єтнамі руйнує склад із декором, який мав стати важливою частиною інтер’єру... Так, ти думаєш, що це точно кінець. А потім просто продовжуєш працювати, бо в цьому весь сенс. Ти завжди готовий до того, що все, що може піти не так, — піде не так. Головне — не втратити себе в хаосі.