Цей тиждень був для нас усіх дуже виснажливим. Мій терапевт, що живе за кордоном, коли я розповідаю йому про наше функціонування, просить частіше здавати аналізи і проходити тестування, щоб вести щоденник стану. Я сказала йому, що він мене дратує, бо це виглядає як використання - точно не хочу, щоб мене досліджували. Хоча розумію, що наш досвід унікальний. На останній зустрічі ми досліджували мої фото. Я вчуся приймати свої зміни - і вікові, і ті, що відбуваються через дію стресу та втому. Моє обличчя стало жорсткішим, гострішим, а погляд холоднішим. Так часто доводилося йти чи підійматися крізь стиснуті зуби, що це не могло не позначитися на стані щелепи та м’язах обличчя. Хоча всередині в мене набагато більше тепла і прийняття. Вони вибіркові. Я потрапила в пастку поляризації, цього точно не було до війни. Але йнакше, напевно, зараз і неможливо. Чи в мене просто не вистачає внутрішнього об’єму, щоб це було можливим. Зараз усе більш важливим стає відчуття своїх. Дякую, що тут - свої. Дякую за цей складний тиждень разом. Писала зараз під вибух і стрибання будинку. Боюсь, що в селі десь влучання. Доброї і безпечної ночі. І вихідних. До понеділка! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз