Сьогодні я думала про впертість. Писала матеріал про те, як навчити дитину казати НІ, а замість нього написала про впертість. Згадувала, як у дитинстві батьки казали, як зі мною складно через мою впертість. Дійсно, коли дитина проявляє впертість - із нею може бути складно. Вона може вимагати додаткових зусиль: щоб пояснити, переконати, домовитися.Іноді дорослим радять: «Тобі потрібно переламати дитину, бо потім буде складно».Насправді це небезпечна теза. Бо впертість може бути пов’язана із внутрішньою силою, і якщо цю силу не ламати, а допомагати дитині її усвідомлювати і скеровувати, з часом вона може перетворитися на наполегливість, стійкість, самостійність, здатність відстоювати себе і не відмовлятися від важливого. Насправді – і витримувати навантаження чужою думкою і залишатися собою. Все це - сила, що може зрости з впертості. Саме зараз я вважаю мою «впертість», яка переросла в наполегливість, опору на себе, дисципліну - якістю, яка мене рятує в складні часи.Нам важливо не «перебороти впертість», а навчити дитину користуватися своєю силою.Бо інакше те, що могло стати наполегливістю, поступово втрачається. Або дитина стає дуже зручною, поступливою, погоджується, не бере відповідальності, може боятися хотіти, обирати. Чи, навпаки, її «впертість» переростає в опір і виклик- бо кожна вимога і суперечка сприймається як боротьба саме за себе.Написала великий практичний матеріал – поділюсь скоро. Іноді впертість дітей викликає у мене захват - бо в ній потенціал сили, яка може стати їхньою внутрішньою силою, якщо не перетвориться виключно в боротьбу зі мною.Але це так буває складно. А я часто думаю: що мені зробити, щоб бути в силах витримати їхню силу, не зламати, не зробити її меншою.Доброї безпечної ночі ❤️ сил нам! #роздуми@stijkist Світлана Ройз