Сьогодні ми говорили про пастку упередженості. Мені здається, це одна з найнеприємніших пасток нашого мозку. Бо вона впливає на стосунки з іншими і сприйняття інших. Коли в нас уже сформувалося ставлення до людини, ми починаємо дивитися не стільки на неї, скільки на власне уявлення про неї.Якщо колись вирішили, що людина хороша - помічаємо її добрі вчинки й легше пробачаємо помилки. Якщо одного разу вирішили, що вона недобра, мозок сам починає збирати докази саме цієї версії. Те, що підтверджує нашу думку, ми помічаємо швидше й запам'ятовуємо краще. А те, що їй суперечить, можемо не помітити або пояснити собі, що це випадковість.Це явище називають підтверджувальним упередженням. Воно не означає, що це ми такі поганки чи несправедливі. Просто мозок на всьому заощаджує енергію. Він створює свої «карти» людей і світу, щоб не витрачати ресурс.Саме тому будь-яку неоднозначну поведінку людей ми можемо пояснювати саме так, як пояснювали її колись. Якщо людина в нашому сприйнятті визначена, як агресивна, то її гучний голос стане доказом агресії. Якщо вона мовчить - це теж може здатися проявом агресії. Ми перестаємо бачити людину справжню, лише підтверджуємо те, що колись про неї вирішили.Є ще один феномен зі смішною назвою - ефект німбу та ефект рогів. Наш мозок постійно будує прогнози. Це допомагає швидко орієнтуватися у світі. Якщо перше враження від людини позитивне, ми схильні приписувати їй і інші позитивні якості. Якщо негативне - навпаки.Тобто одна характеристика стає фільтром для решти.Саме тому привабливих людей часто вважають добрішими й компетентнішими, а людині, яка одного разу нас розчарувала, легше приписати взагалі нові й нові недоліки. Наш мозок оновлює знання та моделі лише тоді, коли помилка прогнозу дуже, критично великаМи буквально не просто бачимо кожну людину - ми бачимо свої очікування щодо неї.Коли ми перестаємо бачити людину живою, такою, що змінюється, ми ніби не даємо їй місця і права на зміни поруч із нами. Наші очікування впливають на слова, інтонації, довіру, дистанцію. І людина нерідко починає відповідати саме на них. У мене так було зі знайомою – поруч із нею я постійно робила щось дивне, «не моє». Потім я пояснила собі, що я настільки їй не подобаюсь, що постійно відчуваю цю неприродність поруч з нею, і це впливає на мене, змінює мою поведінку. Можливо, одна з найбільших щедростей у стосунках - для інших та себе - дозволити собі сумніватись. І дозволити іншим змінюватись і бути собою. Можливо, саме зараз поруч з нами знайома нам людина, але без упередженості - ми зможемо її побачити іншою. Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз