Я сьогодні думала, як важливо мати поруч тих, кому довіряєш. Тих, хто чесно скаже: «Тебе поплавило. Ти зараз робиш фігню». І тоді в тебе є шанс вчасно зупинитися й не зруйнувати себе або те, що для тебе справді важливе. У мене є кілька друзів, яких я спеціально попросила давати мені саме такий зворотний зв'язок. І час від часу нагадую їм про це.Я сьогодні думала про «деформацію відповідальністю». Коли ми відчуваємо величезну відповідальність за безпеку, добробут чи рішення інших людей, нам може бути дуже важко сказати: «Я не знаю». Невизначеність в цей момент стає майже нестерпною, і нам починає здаватися, що ми маємо знати відповіді на всі запитання. Бо це ж відповідально. Саме тут надмірне відчуття відповідальності і може створювати ілюзію експертності. Ми можемо починати плутати моральну відповідальність із професійною компетентністю.Хоча насправді відповідальність дуже часто означає інше: спиратися на знання людей, які є фахівцями саме в цій сфері, попросити поради, прислухатися. Мені здається, що справжня експертність майже завжди йде поруч з усвідомленням власних меж знань, можливостей і впливу.Є поняття «інтелектуальна скромність». Це коли ми чесно визнаємо межі того, що знаємо. І водночас не відмовляємося від відповідальності: навчатися, сумніватися, перевіряти свої висновки і пам'ятати, що ми теж можемо робити фігню.І саме тому так потрібні люди поруч, які можуть дозволити собі сказати це вголос.У вас є такі?Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз