Сьогодні в розмові ми міркували про те, що провокує наш перфекціонізм. І як він виникає. Спочатку у дитини є потреба в безпеці, прийнятті, опорі, близькості. Потреба не завжди задовольняється. Бо дорослі, що поруч, самі перенавантаженні, самі не мають права на помилки, у самих не сформована здорова прив’язаність, не вміють бути близькими. Психіка дитини шукає спосіб, як створити внутрішні функції, що замінюють зовнішні опори. Так з’являються «внутрішні ролі». Це наші стратегії адаптації. Вони не є нашим усвідомленим вибором. Колись вони були життєво необхідні. Але наша психіка діє за принципом - «Не чіпай те, що колись врятувало життя». Тому навіть в час, коли ми самі начебто і дорослі, незалежні, і відчуваємо силу, вони все одно активні. І доколупують нас. Щоб їх голоси поступово ставали не такими активними, нам потрібен новий досвід безпеки, дозвіл на інші способи реагування. І нова внутрішня роль - та, що дає всередині нас підтримку і реагує на нову реальність. У кожної з цих давніх ролей була одна задача - захистити нас. Жодна з них не є патологією. Вони лише «сліди адаптації». Ми досліджували і називали їх сьогодні. Це «внутрішні» назви. Прочитайте, у кожній ролі ми прописали «корисну дію» яка була у ролі колись.☀️ 1. Внутрішній контролерЙого завдання: не припуститися помилки. Його страх: покарання, втрата контролю. Його логіка: «ми виживемо, тільки, якщо я все перевірю». Дія : постійно напружує, не довіряє процесу і тим, хто поруч. Колись він допомагав: у ситуаціях, де помилка справді дорого коштувала.☀️ 2. Дитинка, яка боїться самотностіЇї завдання: бути прийнятою, не втратити стосунки. Її страх: відкидання, сором, самотність. Її логіка: «Мене любитимуть, лише якщо я буду ідеальною». "Будь зручною і корисною - і тебе не покинуть». Дія: боїться помилок, гостро реагує на критику, догоджає, змушує старатися, мовчати про потреби. Колись вона навчилась: що любов потрібно заслуговувати☀️ 3. Внутрішній рятівник і супергеройЙого завдання: не дати розслабитисьЙого страх: зруйнуватисьЙого логіка: я маю все витримати, бо інакше всім ханаДія: не дозволяє відпочинку, ігнорує виснаження. Колись він допоміг: коли не було на кого спертись☀️ 4. Внутрішній суддяЙого завдання: оцінити і подбати про те, щоб ніхто не осудив більше за нього. Його страх: зовнішній осуд і викриття недосконалості чи помилкиЙого логіка: «Я першим скажу, що не так - тоді це не зроблять інші». Дія: знецінює, порівнює, підживлює сором. Колись він допоміг врятуватись: від критики чи приниження.☀️ 5. Внутрішній виживальник і тривожникЙого завдання: передбачити небезпеку. Його страх: втратити контроль, не бути готовим Його логіка: «Краще бути готовою до всього». Дія: змушує постійно перестраховуватись. Колись він був допоміг: у нестабільних, дійсно травматичних обставинах.☀️ 6. Внутрішній супергерой\каЇї завдання: витримати! Її страх: залежність, проявити слабкістьЇї логіка: «Я сильна. Я не маю права поплавитись».дія: забороняє вразливість і взагалі паузи. Колись вона допомогла відчути: гідність і опору там, де для дитини не було підтримки. Ми сьогодні пригадували ситуації і реакції. і перший крок – усвідомити, що ці голоси всередині є. Що колись вони рятували. А зараз можуть заважати. Буквально – вони допомогли нам вижити. А для того, щоб Жити, потрібно їх голоси зробити менш гучними, ніж голос:Я зараз доросла. Тепер я можу спиратись на себе. Я можу довіряти іншим. Я можу дозволити собі помилитись і мене не покарають. Моєї любові і поваги до себе достатньо. І я знаю, що мене можуть любити просто так. Повірити в це - і дозволити це - довгий і глибокий процес. Розповідатиму про динаміку наших пошуків. Можливо, і вам буде цікаво Доброї безпечної ночі! ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз