Сьогодні ми говорили зі знайомою про користь смутку. Про те, що коли ми намагаємось поспішати з тим, щоб заспокоювати дитину чи того, хто знаходиться поруч, це може бути більше нашим намаганням уникнути складних почуттів, проявом почуття провини чи втоми. Ми можемо допомогти знизити інтенсивність переживань, щоб вони були стерпними, щоб їх можна було витримати. Для того, хто сумує, так важливо відчути, що його не кваплять, не виправляють, не стають аніматором – а що з ним залишаються.Ми сумуємо лише за тим, що було важливим. Можливо, смуток - це форма любові, яка шукає для себе нову форму. І це процес: коли ми йому дозволяємо бути – він змінюється. А коли швидко трансформуємо, відволікаємо, коли його уникаємо – він наче застрягає, стає заважким.Смуток з’єднує - коли ми проявляємо повагу до того, хто сумує, до того, з чим втрачено контакт. Коли ми поруч. Він може робити нас глибшими, більш співчутливими, він дає нам можливість відчувати цінність.Я лише зараз не про втрату. Це вища і глибша форма смутку. В ній має бути окремий супровід.Дитині ми можемо сказати: я бачу, що ти сумуєш. Ми завжди сумуємо, коли втрачаємо те, що нам важливо. І хочеться це повернути, щоб було все, як колись.Коли я сумую, я іноді плачу. А іноді пригадую це і дякую. Що б тобі зараз хотілось зробити? Я з тобою! Доброї безпечної нам ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз