Я сьогодні ходила садом, дивилась на свіженькі бруньки, та ніжні паростки. Думала, які роботи потрібно провести навесні. Що я хочу зростити цього року. І думки перемкнулись на наш «внутрішній сад» – на те, що ми вирощуємо всередині себе. Наші думки, почуття, переконання, мрії — наче цибулини, які ми плекаємо своєю увагою. Сьогодні подумала: я очікую, на те, що проросте те, що спеціально саджала, а багато трави та рослин вже самі підійнялися. Наче думки, які, мов дикі трави, з’являються без нашого контролю. Я сьогодні думала про те, чому я дозволяю проростати, а що а що намагаюсь вирвати всередині. Сьогодні я скористалась цією метафорою і питала у знайомої: якщо її стосунки з дитиною, чоловіком, колегами – це квіти. Які саме квіти вона б хотіла бачити в саду своїх стосунків: Тепло, довіра, близькість, радість, турбота. І як саме вона готова їх «зрощувати» - удобрювати, підсилювати, дати розквітнути. Що б ми хотіли,щоб проростало у наших «садах»? Доброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз