Я іноді казала дітям та чоловіку, коли вони були невпевнені чи незадоволені собою: "подивись на себе моїми очима". А цього тижня, коли я підгризала себе, раптом донька сказала мені цю фразу. А потім написав чоловік. Це було так зворушливо та сильно. Це не змогло повністю знешкодити внутрішнього критика, але точно додало сил. Ми можемо дивитись на себе поглядом тих, від кого залежала наша самооцінка та й життєвість в ранньому віці. Ми буквально любимо себе любов'ю наших батьків, ми формуємо її в собі, а потім вона зростає в нас самих вірою в себе, любов'ю до себе. Якщо ми не встигли наповнитись цим "поглядом підтримки та любові" - ми вчимося в дорослому віці поступово тепліше і тепліше ставитись до себе. А іноді можемо нагадати собі:"Дозволь собі подивитись на себе очима того, хто тебе любить". Добрих поглядів нам на себе. І у нас же є можливість виростити, наповнити таким поглядом і відчуттям наших дітей. Доброї безпечної ночі та вихідних. До понеділка ❤️ #роздуми @stijkist Світлана Ройз