Старий Лев | Сподіваюсь, ви ще не втомилися від моїх репортажів з Книжкової країни....

Сподіваюсь, ви ще не втомилися від моїх репортажів з Книжкової країни. Бо ми тільки перетнули екватор. Попереду ще багато!А сьогодні у нас інтерв'ю з Олександром Михедом 🔥Це була розмова про те, як живе письменник, коли світ валиться. Про батьків, які формують твій канон за вечерею. Про війну, яка краде фантазію. Про покоління, яке мусить вижити, щоб написати свої найважливіші тексти. Дуже відверта і щемка розмова 💔Про батьків і формування письменникаМихед говорив про те, що письменник формується з дитинства — з тих книжок, які йому приносять додому, з розмов на кухні, з атмосфери, де література звучить, як музика. У такій сім’ї не було іншого варіанту, ніж вирости серед книжок.«Батько в мене — один із найбільших дослідників Гоголя в Україні, мама — дослідниця античної та американської літератури XIX століття. Я виріс у домі, де список зі ста найважливіших книжок обговорювали за вечерею на кухні». А вже дорослим Михед став… літературним агентом своїх батьків — допомагав видати праці Василя Гоголя, батька Миколи. «Я ходив на Книжковий Арсенал, як своїм студентам казав: просто походіть по стендах, познайомтеся з видавцями. На третьому стенді продав рукопис. Це було чудове відчуття — робити спільну справу з дорослими батьками». Про влив війни на творчістьОлександр каже, що тепер важко вигадувати, бо життя стало абсурднішим за будь-яку вигадку. Що кожен сюжет здається непотрібним на тлі війни. «Після повномасштабного мені складно писати художню літературу. Росія украла в мене фантазію». «У мене була ідея роману. Але на фоні геноциду розумієш, що твої персонажі не мають значення. І думаєш — то ідея була слабкою, чи просто час такий?» «Цього літа я почав провалювати дедлайни. Повністю вигоріла оперативна пам’ять. Тому головне зараз — просто дожити до вечора». Але водночас — це не відмова від письма, а його переродження. Бо навіть у дитячій книзі «Котик, Півник, Шафка» він ховає велику, дорослу історію — про втрату, вторгнення, виживання.«Формально вона для підлітків, але для мене це запакована сімейна сага. Це мій роман про вторгнення — просто з ілюстраціями». Про ЄвропуГоворив письменник і про Європу — про байдужість, що болить не менше за обстріли. Про «гібридний шум», у якому українські історії губляться між рецептами «російського медовика» і колоніальними кліше. «Я йшов Барселоною і думав: це може бути останнє щасливе літо Європи. Хто з їхніх письменників піде в тероборону? Хто — втече? Хто стане героєм?» «Тепер вони краще розуміють, що ми переживаємо. Як дочка, яка через війну в Україні раптом зрозуміла досвід свого батька, ветерана Другої світової». «Я думав, що Європа відмовиться від російської культури. Але коли в Лондоні перед моєю подією обговорювали дебютний роман Достоєвського — зрозумів: вони не можуть відмовитися. Тож кажу їм: якщо вже не можете, то хоча б читайте це крізь критичну призму». І десь наприкінці він сказав, що зараз головне вижити. Попереду — книжки, які ще напишуться. Може, саме ті, що стануть найважливішими.#кт_подіяКниготерапія📗Підписатись