​Звільнення еллінів

Ідея звільнення еллінів від чужої тиранії була одним із головних мемів Античності.

Першими ідею звільнення іонійських еллінів від персидського правління проголосили Афіни, аргументуючи цим створення Дельфійського союзу та свою експансію в Малій Азії.

Коли Афіни почали за участь в Союзі брати надмірну данину і знищувати цілі міста за бажання з нього вийти, ідею звільнення еллінів від афінян проголосила Спарта, що дуже допомогло їй виграти Пелопонесську війну.

Пізніше від спартанської гегемонії еллінів визволяли Фіви в битві при Левктрах.

З часом, непомітно для себе, майже вся Еллада опинилась під управлінням македонських царів.
В епоху діадохів полководці Олександра Македонського, що розділили його імперію, та їх нащадки, перш ніж розпочати похід один проти одного обов'язково проголошували своєю метою звільнення еллінів.

Птолемей осадил Галикарнасс, и Деметрий, немедленно бросившись на помощь, вырвал город из рук неприятеля. Слух об этом прекрасном подвиге разнесся повсюду, и тут Антигоном и Деметрием овладело горячее желание освободить всю Грецию, порабощенную Кассандром и Птолемеем. //Плутарх, "Сравнительные жизнеописания. Деметрий"//
Звільненням еллінів у свій час також пояснював своє вторгнення у Спарту цар епіру Пірр.

Вернувшись в Эпир с восемью тысячами пехотинцев и пятьюстами всадниками, растратив всю казну, Пирр стал искать новой войны, чтобы прокормить войско. К нему присоединились некоторые из галатов, и он напал на Македонию, где царствовал тогда Антигон.
Он говорил, что пришел освободить покоренные Антигоном города, и именем Зевса клялся, если ничто ему не помешает, послать своих младших сыновей в Спарту на воспитание, чтобы они усвоили лаконские нравы и благодаря этому одному превзошли всех царей. Обманув этой ложью тех, кто встречался ему на пути, Пирр тотчас же по приходе в Лаконию занялся грабежами. //Плутарх, "Сравнительные жизнеописания. Пирр"//

В 196 році до н.е., після перемоги над македонською армією при Кіноскефалах, римський проконсул Тіт Квінкцій Фламінін проголосив остаточне звільнення еллінів, дарувавши всім полісам формальний статус незалежності та право обирати власну форму правління.

Через кілька років замисел звільнити еллінів від римлян проголосив цар імперії Селевкідів Антіох ІІІ Великий, але програв через несподіваний союз Риму і Македонії, нового і старого визволителя Еллади.

Після Третьої Македонської війни римські визволителі найбільш жорстоко обійшлись з Епіром, який чинив Риму спротив. В результаті каральної акції проконсула Емілія Павла припинив фізичне існування народ молосців, 70 епірських поселень були знищені вщент, 150 тисяч людей було продано в рабство.

Рівно через 50 років через визволення Еллади Фламініном, римляни в найбільш брутальний спосіб стерли з лиця землі Коринф, одне з найбільших і найбагатших полісів давньої Еллади, який у свій час найбільше вітав римське звільнення і сприйняв всерйоз гарантії самостійної зовнішньої та економічної політики.

Останнім, хто спробував зіграти в звільнення еллінів, став цар Понту Мітридат VI Евпатор. Його похід проти римлян в Малу Азію та Елладу спричинив масовий перехід на його сторону еллінських полісів, колишніх союзників Риму. Але остання спроба звільнити еллінів закінчилась падінням Афін після їх тривалої облоги Луцієм Корнелієм Суллою. Пізніше головним досягненням свого життя Сулла назвав той факт, що він свідомо не став руйнувати Афіни до тла коли міг це зробити.

#Античність