spoiler runner | Гра в хованки 2: Я йду шукати" — класичний сиквел, де режисерський дуе...

"Гра в хованки 2: Я йду шукати" — класичний сиквел, де режисерський дует Radio Silence не став вигадувати велосипед і взяли все, що працювало в першому фільмі, збільшили ставки та масштаб.Цього разу проти багатіїв-сатаністів виступає не тільки героїня першої частини Грейс (Самара Вівінг), але й її сестра Фейт (Кетрін Ньютон). Після виграшу у "грі в хованки", Грейс опиняється в іще більшій зарубі, де сім'я Ле Домасів була лише однією з тіньових ляльководів світу. Суть гри не змінилась — Грейс потрібно вижити до світанку, в той час як сильні цього світу, мають вполювати її, щоб отримати владу в сатанинській організації. "Гра в хованки 2" — все ще такий же веселий та кривавий слешер, який цього разу повністю заступає на територію конспірології. Самара Вівінг в головній ролі все ще прекрасна, а Кетрін Ньюотон цілком вписується на роль молодшої сестри. Власне окрім криваво-балаганної частини, фільм також фокусується на стосунках сестер, і причинам, чому вони спаскудились в першу чергу. І попри те, що я на фільмі чудово провів час, мене все ще не покидало відчуття, що сиквел все ж таки був не обов'язковим. Вірніше, він необов'язковий саме в тій формі, в якій він вийшов. Вихід дуету "Радіо Мовчання" на територію конспірології міг би відкрити доріжку не тільки другій частині, але й повноцінній трилогії, однак фінал фільму більше натякає на те, що історія завершена. Проблема ж в тому, що піднявши ставки та збільшивши масштаб нова "Гра в хованки" якось занадто вже просто завершується, а міфологія, якої стало більше в новому фільмі, залишається недорозкритою. Хоча можливо, це той випадок, коли і не потрібно розкривати все. Втім, мені б хотілось ще хоч раз побачити Елайджу Вуда в ролі Юриста, бо він тут правда класний.Але в чому друга частина точно програє першій так це у відчутті подиву — перша "Гра в хованки" дивувала не тільки гумором, абсурдом та кривавими сценами, але й загадкою про те, що відбудеться із сімейством Ле Домасів у разі програшу в грі. І от в другій режисерам не вдалось знайти настільки ж ефективну загадку, адже в першому фільмі до самого фіналу залишалось відкритим питання: чи реально замішана у всьому цьому якась містика чи це просто прибацнуті багатії із "екстравагантними" традиціями. Як на мене, от саме цей момент і був родзинкою першої частини, яка в другій десь розгубилась.