Революція в Ірані може бути раптовою і насильницькою. Сьогоднішній режим цієї країни створив умови, аналогічні до тих, що були 1979 року. Тоді шаха скинули, зокрема, через падіння економіки, поширення корупції, надмірні витрати на військову сферу і придушення спроб розвивати політичні альтернативи його правлінню. Шах вважав, що позбувся історичної небезпеки проникних кордонів, ворожих сусідів і внутрішніх розколів. Але він помилявся. Можна знайти й давніші історичні прецеденти сучасних проблем режиму. У XVII та на початку XVIII століть правителі династії Сефевідів, яка занепадала, керували своєю імперією за системою, яка балансувала їхню силу та силу військовиків із силою духовенства. Останнє іноді було лояльним до режиму, іноді - до торговельного класу. Сьогодні верховний лідер опинився у становищі, подібному до становища його монархічних попередників.Зі спадом в економіці клірики та іранські громадяни посилили критику. Хаменеї у відповідь посилив контроль над священним для шиїтів містом Кум, що, своєю чергою, зміцнює священнослужителів його іракського міста-конкурента Наджафа, які дотримуються квієтистської традиції та виступають проти панування законників, яке лежить в основі влади Хаменеї.Він має запобігти внутрішній опозиції, захищатись від тих, кого спровокував, і продовжувати реалізацію свого месіанського бачення експорту революції. Парадоксально, але Хаменеї та його колеги-революціонери, можливо, створили політичні, економічні, соціальні та військові умови, подібні до тих, що призвели до загибелі й уряду, який вони скинули, й імперії, яку вони відчайдушно прагнуть відновити. Генерал-лейтенант сухопутних військ збройних сил США Герберт Мак-Мастер. "Поля битв. Боротьба за захист вільного світу". 2020 рік.