григорій великий у «діалогах» розповідає, що в монастирі у святого бенедикта був один чернець, який весь час десь вештався, коли надходив час молитви або духовних вправ. напучування й докори не допомагали. але одного разу на бенедикта зійшло прозріння (буквально): він побачив, що чернець іде туди, куди його за габіт тягне мале чорне бісеня.святий знав, що робити. він гепнув ченця палицею, яку для дидактичних потреб завжди мав при собі, і бісеня одразу втекло, щоб не втрапити під гарячу руку. більше чернець молитов не прогулював.як слушно зауважив класик, «не вірю в силу слова я, а вірю в силу піздюлєй».ілюстрація до цього чуда походить із німецького списку уставу святого бенедикта, укладеного 1414 року. там по всьому рукопису в бенедикта чарівні кольорові німби, дуже стильні. і я ті ілюстрації подивилася й тепер відчуваю нагальну потребу прочитати бенедиктове житіє, бо воно, здається, не поступається вогненністю «києво-печерському патерикові» (пам'ятаєте, там теж була історія про цілющу силу дрючка).#святітакісвяті #біси