страшно середньовічне | оце у п'ятницю вночі я показувала тут трошки шок-контенту з «ритуалу і...

оце у п'ятницю вночі я показувала тут трошки шок-контенту з «ритуалу і тіла» марії маєрчик, але на немовлятах прикрі звичаї же ж не закінчуються. то дивіться, що могло на вас чекати, якби ви в традиційній спільноті не просто народилися, а ще й дожили до шлюбного віку:• «виколювання очей» нареченій, у процесі якого свекор тицяє в молоду жердиною, знімаючи з неї фату; щоб ніхто точно не пропустив фалічної символіки, із цим обрядом пов’язані лайливі приспівки;• «перша робота», коли вранці після шлюбу молода має підмести (а її чоловік і гості розкидають сміття, щоб починала заново), принести води (а свекруха кидає в цеберко жменю сміття, щоб ішла по нову) абощо;• «вчіння молодої», коли після шлюбу молодиці збираються вчити новеньку, як робити хатні справи, а вона має вдавати, що нічого не вміє (ну гаразд, тут усе залежить від молодиць — цей обряд може перетворитися на веселе дуркування, якщо жінки нормальні);• харчові кпини під час весілля; узагалі-то ритуальне весільне голодування стосувалося як чоловіка, так і жінки, але знущання з цього приводу в етнографічних нотатках чомусь стосуються саме нареченої: перед нею ставлять чи сирого гарбуза, чи січку (кого ми цим годуємо? правильно, свиней), чи сніг, чи пироги з паперу, приспівуючи, що вона «їсть солому, запиває смолою»;• віддавання породіллі, якій не можна сідати за стіл із гістьми, «зі столу й підлоги крихт, що залишилися після гостини» (та й загалом у деяких спільнотах вважали, що породілля не має душі).цей список весільних і післявесільних розваг дублюю зі свого книжкоблогу про @slova_i_rechi, бо ви його все одно здебільшого не читаєте (і це не страшно), а мені таким чогось хочеться ділитися з якомога більшою кількістю людей. хороша книжка, цікава і кошмарна. одне слово, ми з лисиком усіляко радимо. #вечірнінотатки