страшно середньовічне | у тихо браге не було носа, але не через те, що ви подумали, а тому, що...

у тихо браге не було носа, але не через те, що ви подумали, а тому, що на заручинах одного свого колеги він посперечався з іншим колегою про те, хто з них кращий математик, і справу вирішили розв'язати так, як і належить математикам, — на дуелі. розрахунки браге виявилися недосконалі, суперник відрубав йому носа й лишив шрам через усе обличчя, і далі бідолаха мусив ходити з протезом: на повсякдень латунним, а на особливі оказії — зробленим зі срібла й золота.роздуми браге над тим, із чого, власне, робити носовий протез, — це один із витків крихітного роману «все під місяцем» («sublunar» в англійському перекладі) гаральда вуетманна, який я взяла почитати, поки чекаю на переклад його ж «видінь і спокус» — книжки про отло, бенедиктинського ченця з хі століття, що вирушає в передсмертну мандрівку потойбіччям; анотація обіцяє сад кефалофорів і бордель для впалих ангелів. загалом вуетманн більше спеціалізується на латинській античності: він написав монографію про сульпіцію, перекладав ювенала з петронієм, а ще один його іронічний історичний роман, який в англійському перекладі існує як «awake», розповідає про плінія старшого, який мозолиться над писанням «природничої історії». але з перших розділів «всього під місяцем» скидається на те, що й із ренесансом автор справляється пречудово. текст — це суміш із нотаток самого браге та його помічників, яка починається з того, що надворі грудень, усім помічникам теплого вбрання не вистачає, то браге вирішує, що з цього можна зробити кілька експериментів, і просить їх занотувати, хто навесні матиме більше вошей: ті, хто носить кожухи, чи ті, хто мусить обходитися без. я поки що в процесі (навіть до результатів оцього цікавого досліду — якщо, звісно, помічники не забудуть їх зафіксувати — не дочитала), то захвату може й поменшати, але це дуже добре, дуже весело написано — і, на відміну від деякого автора, якого ми вчора обговорювали на книжковому клубі, вуетманн, навіть говорячи про астрономію, алхімію чи коментарі до книги одкровення, не силкується показати, що знає сильно більше за вас, тож, мовляв, гризіть цей граніт без соусу, ніхто й не обіцяв, що буде легко. «все під місяцем» — це вкрай читабельний і чарівний текст, від якого хочеться гуглити не тому, що інакше складно вловити сенс речень, а тому, що за дрібними згадками можуть ховатися якісь реальні історії, занадто захопливі, щоб їх пропускати. то поки що страх як тішуся.#вартечитання