страшно середньовічне | в «історії бельгійського і французького театру» фредеріка фабера, напи...

в «історії бельгійського і французького театру» фредеріка фабера, написаній у хіх столітті, є сюжет про нестандартну сценографію однієї драми, яку 1549 року зіграли в містечку турне для принца філіпа іі, сина карла v габсбурга. (так, це вже не сильно середньовіччя, але страшне, то най буде).перед приїздом принца (який того року заскочив у турне всього на дві доби) місто старанно оздобили — в архівах навіть збереглися свідчення про конкурс на найкраще прикрашений квартал. а щоб додатково розважити філіпа (або щоб натякнути на політичну ситуацію, бо карл v захопив місто неповні три десятиліття до того, тож принц навряд чи був сильно популярним персонажем), містяни вирішили поставити вуличну драму про юдит і олоферна. якщо цей біблійний сюжет вам раніше не траплявся, то зовсім коротко: олоферн був ассирійським полководцем, який тримав в облозі юдейське місто бетулію, далі плануючи йти на єрусалим; юдит — вродливою вдовою з бетулії, яка прийшла до ассирійців із обіцянкою завести їх у місто, а коли олоферн якогось вечора наказав привести її до себе в намет, зачекала, поки він напився до відключки, відрізала йому голову й із цим трофеєм повернулася додому; після цього юдеї розбили ассирійців, а європейське мистецтво отримало вкрай популярний образ юдит із головою олоферна (його ви й бачите на оцій мініатюрі з 1110-х років).організатори вистави подбали, аби їхня версія історії добре запам’яталася гостеві — і запропонували одну з головних ролей у ній чоловікові, засудженому до страти за єресь і вбиства. загалом його планували четвертувати, але у відплату за виконання ролі олоферна йому пообіцяли легшу смерть — від меча. чоловік був не проти — імовірно, пише фабер, він сподівався, що виконавиця ролі юдит не зможе отак узяти й відрубати йому голову; але про це подумали також постановники, які знайшли юнака, засудженого до вигнання з міста, і йому теж запропонували альтернативне покарання: якщо він зіграє юдит і насправжки відрубає голову олофернові, то зможе лишитися в турне як вільний повноправний громадянин.погодилися обоє.фабер пише: «і коли філіп підходив до місця, де відбувалася вистава, удавана юдит дістала гострий меч і, взявши за волосся олоферна, що вдавав, наче спить, завдала йому одного удару з такою силою і майстерністю, що голова одразу відділилася від тіла. із шиї олоферна забив фонтан крові, який публіка зустріла хто оплесками, а хто обуреними вигуками. тільки юний принц із незворушною цікавістю спостерігав за конвульсіями обезголовленого тіла, а потім сказав супутникам: “хороший удар”».є, щоправда, чимала імовірність, що то все вигадки. до нас, звісно, дійшли не всі міські архіви турне й точно менше, ніж мав до своїх послуг фабер у 1870-х роках, але згадки про візит філіпа в збережених документах є, а про цю постановку — нема. ба більше, у двох тогочасних описах філіпової мандрівки — іспанською мовою і французькою — про виставу теж не сказано ні слова (може, вона не вразила не тільки принца, а і його хроністів?). джоді ендерс, за книжкою якої я це все цитую, припускає, що розповіді про криваву п’єсу могли бути просто фікційним штрихом до портрету філіпа, який загалом мав репутацію жорстокого і злостивого вельможі. у кожному разі, вони таки лишилися в історії культури — принаймні в статусі міської легенди.#мертвілюди #старозавітне #міськебуття