Canal страшно середньовічне - @so_medieval - №2892
24 липня 1485 року мешканці французького меца вже о четвертій ранку почали займати місця в очікуванні щорічної вуличної драми: того року це була триденна вистава про святу варвару. міські хроніки не кажуть, що саме спонукало глядачів прийти ще вдосвіта — може, минулого року постановка виявилася дуже хорошою, то тепер вони чекали щонайменше не гіршої; може, ними рухала абстрактна любов до театру; а може, вони спеціально прийшли подивитися на виконавця головної ролі — цирульничого підмайстра на ім’я ліонард.хай там що рухало глядачами, ліонард не підвів. як каже хроніка, «він зіграв роль так добре й так гідно, що довів до сліз шість тисяч осіб. адже він був вродливим юнаком, і його постава, рухи й жести були такі вишукані, що втішили кожного, і неможливо було впоратися краще». (у святої варвари було ще ціле коло придворних дам, яких теж грали хлопці. один із них, філіп де віньєль, лишив нам опис усього дійства; він особливо пишався тим, що його потім плутали із ліонардом — аж сімнадцять разів).що ж показували? звісно, мучеництва. вистава тривала три дні, і можна припустити, що кульмінацією став якраз третій — коли язичники остаточно розуміють, що варвару не вдасться вмовити, спокусити чи залякати, а тому віддають її на тортури. і драма була ні разу не така стримана, як мініатюра з французького рукопису 1500-х, котрою проілюстрований цей допис. святу (себто ліонарда) прив’язували до стовпа, били, палили, відрізали їй груди, запихали в бочку з цвяхами, а потім за волосся тягли на страту. не дивно, що публіка за неї (нього) переймалася. аж так переймалася, що після вистави ліонард отримав дві цікаві пропозиції. по-перше, заможна вдова викликалася «плекати й ростити його», як рідного сина. по-друге, місцевий священник вирішив, що такого хлопця просто необхідно послати на навчання задля блага люду й церкви. невідомо, чи сам ліонард мав право голосу в цьому протистоянні; хроніка каже тільки, що священник наказав його до себе привести, а потім був рік навчання в самому меці, університетські студії в парижі, свячення й серйозне доросле життя. удова ж залишилася ні з чим.щоправда, перш ніж вирушити до парижа, ліонард устиг іще раз побути мученицею: наступного року ставили страсті святої катерини і знов покликали його виконувати головну роль. але чи то катеринині тортури були не такі видовищні, чи то містяни розлюбили театр, чи то в юнака почалося ламання голосу й пробивання бороди — успіх постановки був далеко не такий цілковитий, як у 1485-му. ну й не страшно, все одно ліонард невдовзі поїхав учитися, то цілком міг собі дозволити зганьбитися наостанок. (і тільки філіп де віньєль залишив захоплені спогади також про цю другу виставу).#міськебуття
1200
25-06-07 07:45