страшно середньовічне | цезарій гайстербаський, наше невичерпне джерело чудес, дивовиж і цілко...

цезарій гайстербаський, наше невичерпне джерело чудес, дивовиж і цілковито достовірних історичних фактів про гунів, у другому томі «діалогів» розповідає про ченця, якому полюбилася одна жінка, а от він їй — не полюбився. чернець і так до неї підходив, і сяк підкочував, але безрезультатно: жінка на залицяння не велася. тоді він вирішив вдатися до невеличкого чаклунства та, коли правив месу, сховав собі в роті одну гостію. існувало-бо повір’я про те, що, поцілувавши когось, поки у вас у роті гостія, ви його приворожите силою таїнства (дієвими також мали бути псалми — фрагмент із них треба було написати на смужечці пергаменту, а її покласти так, щоби по ньому пройшла ваша жертва. еее, тобто обраниця).богові, щоправда, таке використання його тіла не сподобалося, тож цілуватися чернець так і не дійшов. наблизившись до церковних дверей, він відчув, що розростається на всі боки й аж торкається стелі головою — про те, щоби протиснутися крізь вихід, узагалі не йшлося. нажаханий перспективою ще серйознішого господнього гніву, чернець спробував заховати гостію в кутку храму й побіг до свого товариша-священника, щоб зізнатись йому в гріху. потім вони разом пішли до того місця, де чернець сховав гостію, але ні крихти хліба там не знайшли — натомість у кутку лежала фігурка розіп’ятого чоловіка, маленька, але зроблена з плоті й (дуже видимо витеклої з ран) крові.що було з ченцем далі, цезарій не знає, тому спокійно можна припустити, що нічого особливо видовищного — інакше нам би про це точно розказали. із тих, чий фінал нам відомий, можна згадати іншого, цілковито реального ченця-кармеліта на ім’я петер рікорді, що 1329 року спробував приворожити жінку, виготовивши для цього її воскові фігурки, над якими читав закляття й розливав усілякі сумнівні рідини — наприклад, жаб’ячу кров, якої сам і націдив. потім він ці фігурки закопував під порогом жінки й навіть приніс сатані в жертву метелика заради успіху своєї справи. принаймні так сказано в нотатках з інквізиційного процесу, результатом якого став вирок довічного ув’язнення на хлібі й воді.але якщо ви думаєте, що петерові сильно дісталося, то альберт великий розповідає ще жаскішу історію (і цього разу обійшлося безпосередньо без сатани). був собі чернець, який іще до ранкової молитви, цитую, запрагнув одну вродливу жінку сімдесят разів і вмер від виснаження. він походив зі знатного роду, то про всяк випадок йому влаштували розтин — і виявилося, що мозок ченця всох до розміру граната й від очей майже нічого не лишилося. (а треба було не прагнути так активно до сніданку й більше пити між окремими підходами до прагнення).персонажеві з часослова 1410-х років мариться щось страшне — певно, потім знову очі будуть пересохлі.#отівсялюбов