cмутний. | Творче обʼєдннаня» - як вирок...Так-с, ну це, звісно, фантастика.Те, щ...

«Творче обʼєдннаня» - як вирок...Так-с, ну це, звісно, фантастика.Те, що несеться після мого коментаря під постом U24 про "Most Sold Out Вистави" - переходить межу логічного.Єдине, що я зробив — не змовчав там, де побачив неточність.Я розумію, що в наш час - думку свою варто б сховати поглибше, особливо, якщо маєш за собою якусь кількість послідовників. Але, я пишу це зараз, бо не хочу дозволити окремій частині суспільства - перекрутити моє зауваження до неточності великого медіа, в засіб антагонізувати мене до колег по театральному цеху. Я ніде і ніколи не знецінював театри та інші вистави. Я радію прориву «Пітьми», розповідаю в сторіс та рекомендую все мистецтво, яке мені відгукнулося, а в моєму телеграм-каналі - ви не знайдете жодної негативної рецензії на будь-який український театр, навіть якщо він мені не зайшов.Але, ефект «зіпсованого телефона» в наш час - страшна сила. Тому, просто повернимось до першоджерела - мого коментаря під постом U24.Якщо ви вчитаєтесь в мій коментар – я прямо написав, що в цей пост варто б «додати ще вистав», і загалом, як багато в нас крутого й прекрасного. Я ніколи не заходив би в пост із «найкращими» чи «найглибшими» виставами — бо це суб’єктивно.Але коли є рейтинг “Most Sold Out Plays”, який базується на чіткій метриці — проданих квитках, то не додати вистави МУР — це вже не питання смаку.Чому мені не байдуже на «якесь там медіа»?Тому що U24 — не виняток, а черговий приклад системної історії: ігнорування діяльності МУР частиною медіа та особистостей.Зазвичай про це не говорять — бо назовні все виглядає добре.Але такі речі мають властивість накопичуватись.Коли ти вчергове дізнаєшся, що редакція великого видавництва N не додає МУР в будь-який список, бо «Поки ми живі, ніколи їх там не буде!», а паралельно зіштовхуєшся з тезами: «О, та МУР легко – в них купа спонсорів і грошей, а ти спробуй державному театру вижити...», так, наче ці спонсори і гроші в черзі стоять чи з неба падають, а не те, що команда піарників та продюсерів оббиває усі пороги, аби домовитись за партнерство.І виходить цікаво:якщо державний театр знаходить фінансування — це «прорив»,якщо ми — це «комерція».Взагалі, картина вийшла показова.«Творче обʼєдннаня» - як вирок.Музичні рейтинги не беруть - бо ми занадто театральний проєкт.Театри не беруть - бо ми занадто музичний проєкт.Освітяни - бо ми занадто розважальні,Розважальні - бо занадто освітяни.Це не завжди видно ззовні, бо результат - перекриває процес. Але я - помічаю, бо знаходжусь в кімнатах, де про це говорять, не домовляються і не пускають. Постійно. І мені вже сил не стало терпіти таку «вибіркову сліпоту» від u24.Хоча, це все зрозуміло. І чому - теж зрозуміло.Просто мені не вистачило терпіння та мудрості на це не реагувати. Найкраща з рецензій - це те, що під «Наш час настав» викладають відео з поверненням полонених, а під глядацькою залою – черга в кожному місті.І можна сказати: «це важливіше», так, але це не скасовує факту: МУР системно ігнорують або спрощують до зручних ярликів — «не театр», «не шоу», «не концерт».Я розумію, що моя задача — рухатись далі і не озиратись.Але інколи, кількість несправедливого болю та ігнорування досягає свого піку, і навіть в мене - здають нерви від такого. Прямо як коли однокласники кидаються твоїми підручниками по аудиторії.Тільки аудиторія – побільше, а замість підручників – добре ім’я творчого угрупування, яке, якщо ви добре подумаєте, нічого, крім великої користі та любові – цій нації не приносить.