Дієтичний Прелюд..Мені снилось -жує земля.Земля надувається, як губа,переварює, мов глиста.Земля, усміхнена і сумна,накриває нас всіх,як пизда.О, як же болить землі!В неї зуби такі гнилі.В неї очі такі тупі.В неї руки уже болять,але нас все одно зʼїдять. Може винен:чи я, чи ти,що даємо себе землі?Що вона вже не хоче, може,ну а ми такі: «Допоможем!»Натовкли себе в глотку ми,апетитними для землі.А земля вже ригає, бідна,кінця-краю ніяк не видно:наші кістки, уривки шкіри,дитячі іграшки, сувеніри,обрубки ніг, підліткові драми... Земля переварює все, помалу,і пускає собі по каналах. О, ну як же болить землі!А ти спробуй таке з’їси.Рік за роком, живильним соком,станемо - я і ти.І мільйони таких, як ми.Можеш винен:чи Бог, чи лох,що ми – у землі у шлунку?Земля може хоче – мох,а їсть – кістки та обрубки.Здається мені, ця дієта,передається, як естафета. Земля може зовсім – веган?А ми - кормимо їй планету.Рік за роком, століття крокомбіжать, і не зупиняються.А ми – штовхаємо в глотку землі,все, що ходить і розвивається.