▶️ Про фітнес не хочеться говорити, але пояснити теж потрібно. Тим більше дописав чотири нові метрики. Щоб рухати м’яч - інколи потрібно рухатися самому. Олександр за загальною подоланою дистанцією - 10.3 км - перебуває у 63 -му перцентилі вибірки з 81 гравця центру поля УПЛ. Тобто 37 % гравців долають більшу дистанцію.

Геть пішоходом його назвати теж не можна. Але приблизно 77 % вибірки мають більшу дистанцію ходьби. Близько 60 % його загальної дистанції припадає на низькоінтенсивний біг:
• 4.2 км - підтюпцем
• 1.9 км - активним бігом до 5.47 м/с (третя зона)

А ось далі ситуація вже цікавіша:
• 40 -й перцентиль за прискореннями від 1.5 до 3 м/с²
• 28 -й перцентиль за екстраприскореннями понад 3 м/с²
Тобто проблема не в тому, що Піхальонок зовсім не бігає. Проблема в його здатності підтримувати необхідну кількість високої інтенсивності. Кейс Бондаренка, і його Шахтар вже сплавив.

У низькоінтенсивному середовищі минулорічного Динамо він із цим справлявся, про що свідчать акцентовані відкривання. Але не завжди справлявся протягом усього матчу. І тут є ще одна показова річ - падіння інтенсивності після перерви:
• 17 -й перцентиль за падінням кількості спринтів. У 83 % вибірки падіння менше
• 21 -й перцентиль за падінням дистанції спринтів. У 79 % вибірки зменшення менше
Ось тому в мене одразу виникали питання щодо виклику Олександра, а не, наприклад, Криськіва.

Але повернемося до структури та зігранності. Так, між Буяльським та Волошиним дійсно є «тонка хімія». Тому найкращі матчі Назара прийшли саме справа, коли Андрій не міг грати. Із Піхальонком цієї «хімії» немає, бо Олександр часто керується принципами Костюка. Буяльський ними не користується по факту. Він шукає тонкі ходи, а Піхальонок частіше виконує настанови тренера та б’є з центру поля чи робить кроси. Так само між Шапаренком та Дубінчаком є «тонка хімія», якої немає з Вівчаренком.

Але описані поєднання - це вже щось із приставкою «екстра». Базовий рівень взаємодії має бути в усіх з усіма. Наприклад, я заходжу всередину - партнер займає широку позицію. Чому? Тому що вимоги структури передбачають заповнення п’яти коридорів:
• якщо мій коридор окупував партнер, я ротуюся з ним
• якщо партнери закрили і ширину, і центр, я сідаю на місце партнера, який зайняв мій коридор, та компенсую його там

Вловлюєте суть? Не так давно я пояснював це на прикладі лівого трикутника Динамо у чемпіонському сезоні:
• Дуба, Шапа та Каба розуміють, що таке ротації, тому в широкій позиції переважно залишається Дуба, який і робить крос
• коли в Динамо зайшов Редушко, у версії Костюка ширина та крос відійшли Богдану. Тому Дуба втратив актуальність, а коли ожив, то частіше грав Вівчаренко

Проблема не в тому, що Редушко не зіграний із партнерами. Проблема в тому, що вони звикли до різних принципів та різних структур у першій команді та U19 Костюка. І саме тому я б не списував геть усе на зіграність.

Ми маємо говорити про те, що «футбол Мальдери» - тобто набір принципів та патернів у межах певних структур - розуміє обмежена група гравців. А якщо футболіст не розуміє структуру, то його індивідуальні якості можуть просто не проявитися. Навіть якщо це Піхальонок, який у вибірці з 81 півзахисника має 91 + перцентиль майже за всіма пасовими метриками ламання ліній.

#збірнамікроскоп #ГрузіяУкраїна #ЛігаНацій