💙 Як це було: Олександр Піхальонок
Фітнес та ламання ліній 🇺🇦

Мені не дуже подобається риторика в ЗМІ, яка черпає натхнення в Костюка та зводить усе до зіграності. Вже втомився пояснювати, але вибору немає. Поясню ще раз. Зігранність - це відмазка, яку придумали обмежені букварем фізруки, щоб виправдовувати відсутність результату. Команда грає чи не грає не тому, що у правого центрального захисника прізвище Сарапій, а у лівого вінгера - Хлань. Ні.

Команда грає за певними принципами та алгоритмами в рамках певної структури - і в захисті, і в атаці.

Тому коли ви бачите такі огидні матчі, як учора, питання не в тому, що футболісти вперше вийшли разом. Питання в тому, наскільки вони розуміють принципи та алгоритми, запропоновані Мальдерою. І тут є дуже показовий фізичний контекст. Проти Угорщини збірна подолала 116 км у різному темпі, а проти Грузії - лише 108.6 км. Різниця - 7.4 км. Причому після матчу з Угорщиною вийшли 10 нових гравців, тобто фактор фізичної втоми основної групи не може бути головним поясненням.

На виході отримуємо дуже просту картину:
• недостатньо руху та відкривань під час володіння. Наприклад, Сарапій міг стояти з м’ячем по 10 + секунд, як Марлон у Шахтарі
• через це м’яч рухався повільно, а команда не створювала достатньої кількості атакуючих зв’язків
• коли немає нормальної атаки та великої кількості залучених до неї гравців, відповідно менше потрібно і повертатися назад, поновлювати позиції та перебудовуватися.

Тобто проблема не просто у кількості кілометрів. Проблема в тому, що рух не був частиною зрозумілої для гравців структури.

Що відрізняє футболіста від хорошого футболіста? Тут не складно.
• футболіст розуміє обмежену кількість принципів гри та структур
• хороший футболіст сприймає і розуміє більшу кількість принципів та структур, швидко адаптується до них, бо його мозок розуміє не лише власну роль, а й те, що має робити партнер.

Умовному Зубкову має бути однаково, поруч Піхальонок чи Судаков. Вони повинні розуміти принципи, за якими грають на цій позиції - у захисті, пресингу, білдапі, розвитку атаки та завершенні в конкретній структурі. Бражко у першому матчі виглядав Калюжним не тому, що ніколи не бачив Судакова та Інтенсивного. Він грав із ними у Ротаня на молодіжному Євро. Вова просто плавав у принципах, за якими мав грати, тому діяв нативно. Чи часто ви бачили, щоб Динамо розігрувало 3-2 в білдапі? Найчастіше саме Бражко, опускаючись між парою ЦЗ, і створює в клубі трійку. Тому мені зрозуміло чому йому складно.

І ось тут ми підходимо до значно цікавішої проблеми. Мальдера бере динамівців через їхній досвід, у тому числі міжнародний. Але більше частина цих футболістів при цьому випадає зі структури збірної, а фізично перебуває на рівні, який не відповідає вимогам Ліги Націй. Тому я б говорив не про зіграність, а про те, що відбувається з футболістами, які приходять із різними принципами та вимогами в клубах.

Чи вміє Піхальонок грати в пас? Точніше - ламати пасом лінії півзахисту та захисту суперника? Так, звісно. Прикріпив радар за профілем ламання ліній. Усі бліді відтінки синього на сегментах піци - це ламання ліній веденням. Але в усіх пасових сегментах Піхальонок перебуває на елітному рівні - 91 + перцентилів. Тобто входить до топу вибірки з 81 ОП/ЦП/АП УПЛ.

Тож питання точно не у відсутності в Олександра вміння розрізати пасом лінію. Бо навіть із побитою головою навичка лишається. Тим паче Ваната та Пономаренка він добре знає по клубу. З Ванатом Піхальонок уже неодноразово взаємодіяв у Динамо, а на Пономаренка цього року зробив щонайменше декілька асистів.

То чому тоді Піхальонок, який знає цих форвардів і має відповідну якість передачі, не зміг повторити цей фокус? Отож бо, і воно. Якість сама по собі не гарантує її прояву в іншій структур і та за інших вимог.

Те саме з грою у два нападники. Є базові принципи не лише в зоні завершення. Поєднання якостей Пономаренка та Ваната виглядає вбивчим на папері. Але щоб ці якості взагалі проявилися, потрібно бодай доставити м’яч на чужу половину. А проблеми виникли вже на цьому етапі.

⬇️