🏹 Полтава 0:2 Динамо 💙 Off-ball runs та неперервність в атаціПоговоримо про рух без мʼяча та неперервність в атаці на прикладі другого голу Динамо в Полтаві.Напевне більшість постійних читачів знає, що я не фанат футболу, де атака існує лише через лонгболи в боротьбу. Як ситуативний інструмент - це прекрасно. Особливо проти значно сильнішого суперника. Але коли це базовий принцип гри незалежно від контексту - мені таке не близьке. На скрині футбол, який я люблю, але який, схоже, не дуже любить Костюк.1️⃣ Один із базових принципів футболу Костюка, який він нещодавно озвучив:«Створення чисельної переваги на флангах, щоб доставити м'яч у штрафний майданчик». У Волошина було достатньо часу та можливості зробити крос і задовільнити тренера. Але Зая обирає складніше рішення, яких ми майже не бачимо від Редушка, що дисципліновано виконує установку. Зая стягує до себе трьох суперників та віддає назад на Буяльського. Десь у цей момент починають плакати старообрядці, бо пас назад замість кросу - це вже наруга над бий-біжи та святотатство.2️⃣ Для мене ж такий розвиток атаки - чистий кайф. Бо Зая після передачі на Буяльського не зупиняється, як це часто роблять вихованці Костюка. Він одразу продовжує рух та створює нову лінію передачі. Мовою старообрядців - «атдал-аткрился». Вмикаються когнітивні здібності футболіста.Очевидно, що Дубінчак виходить із штрафного майданчика під можливу передачу від Буяльського. На цей рух реагує один із чотирьох захисників Полтави в штрафному - той, хто теоретично мав би бути найближчим до Волошина.І тут починається найцікавіше. Шоли в зоні немає. Дубінчак ситуативно піднімається вище та фактично займає місце лівого інсайда. Це не заготовлена ротація, а жива реакція гравців на розвиток епізоду.Інші учасники атаки «живуть моментом», підлаштовуються під нову конфігурацію, а Яцик - ні. Він просто дивиться футбол.Якщо Дубінчак уже не ЛЗ у цьому епізоді, а Шола замість нього (відстав), то хтось має компенсувати Шолу-вінгера, його рух і закрити фланг. Але Яцик взагалі не реагує на перебудову партнерів.Буяльський очевидно для всіх готує передачу на Волошина, а Яцик стоїть напів боком до воріт так, ніби навіть не очікує, що пас пройде. Він уже готується до втрати. Само по собі це навіть непогано, але давайте подивимось на баланс у моменті: ⁃ 4 гравці Динамо активно атакують ⁃ 7 гравців Полтави захищаються (троє на фланзі та четверо в штрафному)Тобто у випадку втрати троє гравців Полтави атакували б пʼятьох польових гравців Динамо навіть без урахування Яцика. Із Яциком - це вже шість. То ж чи доцільно стояти та втикати?3️⃣ Буяльський котить поміж ніг опорнику на вільного Волошина.Два гравці по факту обіграли увесь захист суперника трьома передачами. Трьома. І лише одна з них була вертикальною. Святотатство.Тут нарешті вмикається Яцик. Дубінчак вільний і просить на 11 метрах. Герреро теж вільний та використовує руку, щоб не дати захиснику вплинути на завершення. Яцик же в підсумку: ⁃ не добігає на дальню під можливий промах Герреро ⁃ не закриває другий темп у півколі на випадок відскокуВін не перебуває в грі. Він просто за нею спостерігає.4️⃣ Герреро з кількох метрів переправляє мʼяч у порожні ворота, додаючи епізоду ще більшої естетики.Чи багато ви пригадуєте таких комбінацій за участю Яцика та Редушка? Мені згадуються переважно кроси. Але проблема не в самих кросах. Проблема в тому, що без руху після передачі, без реакції на партнерів та без ситуативної адаптації атака стає механічною й передбачуваною.Уявіть, наскільки б збагатило Динамо, якби зліва (Яцик та Редушко) команда могла так само підтримувати неперервність атаки через рух, реакцію на передачу та гру в третій фазі. І справа тут уже не лише в досвіді, а у футбольному середовищі, в якому формувалися гравці.#ДКмікроскоп #ПолтаваДинамо #УПЛ