➡️ Іноді важко збагнути логіку Реброва. Логіку Костюка інколи ще важче. Майже півтори хвилини Динамо не може вийти з-під тиску. Розлад структури - класичний лебідь, рак і щука. Бражко весь цей час випадає з гри - стоїть в оточенні 5 гравців Оболоні (2-3), не рухається і не пропонує жодного рішення. Фактично відрізаний від команди і блокує першу фазу.1️⃣ Немає впевненості, що Динамо взагалі вийшло б з цієї ситуації, якби не помилка Редушка. Він віддає незграбний пас назад, Михавко змушений висмикнутися і пробігти ~20 метрів за мʼячем. І лише після цього Бражко опускається нижче та формує трійку з ЦЗ. Тобто структура зʼявляється не як наслідок підготовки чи принципу, а як реакція на хаос.2️⃣ Після цього одразу змінюється геометрія: • Бражко в центрі трійки • Михавко і Біловар отримують простір для руху • зникає патова конфігурація 2v2 у першій фазіТепер вже можна нормально просувати мʼяч. І тут головне питання: якщо команда очікувала 2-3-5 від Оболоні, чому це не було зроблено одразу? Бражко півтори хвилини випадає з структури і не дає команді нормально почати розіграш.3️⃣ Один з нападників Оболоні фіксується по Бражку, і це відкриває величезний простір для Біловара. Центр при цьому перекритий трійкою ЦП Оболоні, тому логічне продовження - вихід через фланг.🚨 Коробов перестає статично дивитися футбол і піднімається вище, реагуючи на появу трійки в першій фазі. Зʼявляються пасові лінії, яких не було раніше. Тобто навіть проста зміна структури одразу оживляє рух партнерів. Саме трійка для Коробова стає безпечним сигналом до руху. 4️⃣ Далі включається Ярмоленко: • зміщується в центр і підіймає за собою ЛЦЗ • відкриває коридор для ривка КоробоваУ підсумку: Коробов отримує простір проти вінгбека, який розвернений спиною до воріт - і це вже виграшна ситуація по динаміці. Біловар цей пас виконує (з рикошетом чи без - не принципово, механізм працює).Ключова проблема, якщо Коробов отримує мʼяч і виконує крос: • в штрафному фактично лише Пономаренко проти двох (правда, один ЦЗ може піти на Коробова) • Редушко максимум встигає до кута штрафного, або на два кроки в периметр • Яцик і Піхальонок… стягуються до Біловара з мʼячемІ ось це головне. На слайді №3 вони займали правильні позиції між лініями і могли впливати на подальший розвиток атаки. На №4 обидва інсайди одночасно ламають структуру: • немає другого темпу та немає підбирання • немає наповнення штрафногоКоманда натикалася та вийшла з-під тиску в атаку, але не здатна її завершити. І це вже напряму суперечить ідеї “швидкого сучасного вертикального футболу”. Тому проблема тут не в якості пасу Біловара чи рикошеті. Проблема в тому, що правильна структура: • зʼявляється випадково • і одразу руйнується рухами інсайдів у фазі кульмінаціїСаме це і пояснює, чому навіть перспективні епізоди не доводяться до моментів, і треба молитися на пенальті. Окей, Піхальонок. В нього звичка від Дніпра-1 стягуватися до мʼяча до ЦЗ, щоб потім закинути на хід Довбику. Він не вірить, що Біловар може запустити Коробова. Приймається. Сам би не повірив. Але що там забув Яцик? Досі не доганяю чому Динамо не взяло халявні ~$3 млн. Хіба це спроба змусити МХ1925 підняти ставку до $4 млн. Проміжний підсумок не спонукає до оптимізму. Без складної логістики та після зборів Динамо фізично в непоганому стані, як кожної весни за Шовковського. Але жодних натяків на очевидний інтелектуальний прогрес поки немає. Чому це проблема? Бо коли почнуться переїзди закордон і ниття з цього приводу, фізика так само зникне як позитивний аргумент переваги.#ДКмікроскоп