Коли бізнес «прощавай» — що відбувається всередині

Історія така. Я користуюсь послугами фулфілменту. І, на жаль, наш партнер, який обслуговує компанію Miss Pavlova, прийняв рішення більше не працювати з наступного року. Про це вони повідомили ще десь у середині жовтня. І що я побачив за останні два тижні? Якість роботи компанії просто посипалась — якщо раніше це було приблизно 90% ефективності, то зараз максимум 60%. Це мої суб’єктивні спостереження по нашому проєкту, який вони вели. І ось що цікаво. Коли власник і команда вже знають, що бізнес закривається — вони перестають старатись. Просто по інерції обслуговують тих клієнтів, які залишились. І роблять це вже не так якісно. Наприклад, раніше прихід товару вони оформлювали день у день:отримали о 10:00 — до обіду вже все заведено в систему, усе чітко. А зараз — затримка на день стала нормою. Товар фізично приїхав, а в обліку його ще немає. І тут виникає така психологічна дилема:власник знає, що клієнт йому вже «не цікавий», бо через місяць той піде, і тому не вкладає душу в сервіс. Але ж ринок маленький. Бізнес-ком’юніті ще менше. І якщо цей власник завтра відкриє щось нове — усі пам’ятатимуть, як він закривав старе. Шкода. Бо команда там справді була крута. Класні люди, правильна енергія. Але, як показує життя, не все, що класне — прибуткове. Мабуть, саме тому вони і закриваються. Я, чесно, не знаю точної причини. Але така от історія. І дуже показова.