Вітаю! Коли я був малим, у нас по місту їздили пікапи ІЖ, що розвозили в дерев’яних лотках по магазинах мерзенні ліверні пиріжки. Смажені на машинному маслі, 99% тіста і трохи легень невідомої істоти. Це перебільшення... Та сьогодні це здається неїстівним. А тоді було ок. Так-от, ті пікапи ІЖ (такі ж мерзенні, як і те, що вони перевозили) називалися в народі – «пиріжок». Коли ти молодий, то слова вдираються в пам'ять і ти з ними живеш далі. Тоді – у 80-ті — сусід-моряк привіз із Японії жовтий пікап Datsun 720. З кермом справа. Він був красивим – не ІЖ. Але все одно ми називали його «пиріжок». А точніше — «японський пиріжок». От і тепер у мене все, що не легкове і не самоскид, — це «пиріжок»! Від величезних американських пікапів до невеликих бусів. Так і буде завжди. Люди не змінюються. Я так точно. Перший мій особистий «пиріжок» – Škoda Felicia 1.3 pick up. Хороша тачка була. Та чого це я про «пиріжки»? До нас із Вами звертаються військові з 428-го окремого батальйону безпілотних систем «Тінь», які виконують бойові завдання на Гуляйполі. І їм потрібен «пиріжок», а точніше — пікап. Хлопців знаю особисто. Це не мої підопічні (тих ми підтримуємо самі) але повністю довіряю! Нас 23 тисячі тут. Якщо поскидаємось по 15 грн, а хтось і більше — закриємо збір швидко. Ви ж знаєте – збори у нас нечасто — там, де можемо, допомагаємо самостійно і тихо. Прошу підтримати збір "на пиріжок" для ЗСУ! Звіт гарантую! Дякую! Моя квитанція в першому коментарі.