Canal Скрипник Євген психіатр - @skripnik_evgen - №9986
Допис від Мирослава ПавликДякую щиро за допис!!! ‼️РАДЖУ ПРОЧИТАТИ ВСІМ‼️Друзі!Бачу, що мережею гуляє пост про шкідливість та небезпечність антидепресантів — і досить притомні на перший погляд люди пишуть підтримуючі коментарі. І мене це лякає. Бо антидепресанти — це не наркотики, а ліки. Це медикаментозна підтримка. Це допомога. І це часто повернення до нормального життя. Безперечно, я не можу говорити за всіх, але про себе — можу. Я почала пити ліки десь влітку 2022 року. В січні того ж року я потрапила в лікарню з гангреною жовчного, ледь не вмерла, операція та відновлення було складним. І я вловила стан, де мені постійно здавалося, що це все — мій останній сон на операційному столі і я таки помираю.Потім захворіла на ковід. А потім почалося повномасштабне вторгнення. Мій сон і мізки поламалися остаточно. Жити стільки мвсяців в затяжному кошмарі, який не закінчується і від якого неможливо прокинутися, бо майже неможливо спати. На початку літа чоловік м’яко, але впевнено підштовхнув мене до візиту психіатрині. І це було максимально правильним і єдино можливим рішенням. Спершу я навчилася знову спати. Тоді — жити. Далі ставало терпимо, потім легше, тоді нормально. А в вересні 2022 року чоловік пішов добровольцем. Стало гірше, мені навіть трошечки підняли дозу. І з того часу я п’ю антидепресанти. Зараз квітень 2025 року, дозу мені знизили з 25 до 20 міліграм. Я на шляху до ремісії своєї аутлімунної хвороби, зараз п’ю одні з найменших доз гормонів. Може, вийду в повну ремісію, але це ще не точно. Це мене вже не бентежить. Але мене бентежить, що в такий дуже складний час поширюються небезпечні наративи. Бо хтось може в це повірити, а потім вийти у вікно. Так, люди часто хочуть легких та швидких рішень. Але воно так не робе. Принаймні на довгострокову перспективу. Що ж я хочу сказати цим полотном тексту?Пити антидепресанти — не соромно.Ходити до психіатра на прийом — не соромно.Говорити про це — не соромно. Це окей. Бути не в нормі і старатися дати собі підтримку всіма способами — окей.А от шеймити, обзивати «психом», «психованою», висміювати прийом ліків, лякати, що це наркотики — лайно собаче. Депресія — це хвороба. Її лікують медикаментозно та терапією. Я пробувала окремо ліки, окремо терапію і разом то і то. Як на мене, таке поєднання дає найкращий результат.Це щось у мізках зламалося і треба це поправити. Просто цього не видно. Зламану ногу видно. Навіть хворий орган видно — на узд, рентгені чи мрт. А коли не працює зворотній зв’язок захоплення серотоніну — не видно, але дуже відчувається. Вірніше — або взагалі нічого не відчувається, або лише чорнота, безвихідь та бажання перестати існувати. Я туди більше не хочу. І якщо платою за це буде пожиттєвий прийом антидепресантів — я згодна. Воно цього вартує.
3800
25-04-03 21:04